Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 16 липня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 20 березня 2006 року за ч.2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на

4 роки позбавлення волі, а 26 листопада 2007 року замінено невідбутий строк 1 рік 10 місяців 10 днів більш м`яким покаранням - виправними роботами з утриманням в доход держави 20% заробітної плати,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 8 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 20 березня 2006 року та остаточно визначено 1 рік позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 квітня 2008 року, близько 19 години 15 хвилин, перебуваючи в приміщенні роздягальні Палацу спорту, що розташований по вул.Комсомольській, 22 у м.Добропілля Донецької області, таємно викрав вказане у вироку майно ОСОБА_2 на загальну суму 865 грн.

17 червня 2008 року, близько 19 години 15 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні роздягальні Палацу спорту, що розташований по вул.Комсомольській, 22 у м.Добропілля Донецької області, таємно викрав вказане у вироку майно ОСОБА_3 на загальну суму 1376 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на порушення місцевим судом вимог ст. 63 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 63 КК України, позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною Кримінального Кодексу (2341-14) .

А згідно вимог ч.1 ст. 69 КК України, суд не має права призначати покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для певного виду покарання в Загальній частині Кримінального Кодексу (2341-14) .

Проте, місцевий суд, в порушення вказаних вимог закону, засуджуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України, призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком 8 місяців, що є меншим від мінімального розміру, встановленого для даного виду покарання.

За таких обставин, вирок місцевого суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового судового розгляду справи буде доведена винність ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки чужого майна повторно, то йому слід визначити покарання з дотриманням вимог кримінального закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.