Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 9 липня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо цих засуджених судові рішення.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 27 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця

с. Веселе Красноармійського району

Донецької області, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця

м. Каменець-Подільського Хмельницької області,

неодноразово судимого, останній раз 21 жовтня

1999 року, судимого за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140,

ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 143, ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 193,

ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. - 229-1 КК України (1960 р.)

на 8 років 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 10 серпня 2007 року у м. Волноваха, за попередньою змовою між собою та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, діючи узгоджено за заздалегідь розробленим планом, вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 Застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, нанесла йому декілька ударів гумовим молотком по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. При цьому ОСОБА_2 утримував потерпілого, долаючи його опір і надаючи ОСОБА_1 можливість заволодіти грошима, а останній у цей час ножем зрізав у потерпілого з ременю барсетку вартістю 100 грн., у якій знаходились гроші у сумі 50 000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, у м. Донецьку, проникаючи у житло, таємно викрали: 9 серпня 2007 року майно ОСОБА_5 вартістю 2 583 грн., 12 серпня 2007 року майно ОСОБА_6 вартістю 1 700 грн.

ОСОБА_2 6 вересня 2007 року у м. Амвросіївка за попередньою змовою з невстановленою особою, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, завдавши фізичного болю, відкрито викрав майно та гроші ОСОБА_7 загальною вартістю 49 433 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що за епізодом грабежу особисто потерпілого не бив, за епізодом розбійного нападу попередньої змови та розподілу ролей не було, потерпілого він не утримував, а злякався й втік. Вважає, що його дії за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано неправильно, їх треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України. Зазначає, що на досудовому слідстві йому було відмовлено в наданні захисника. Указує, що судом не в повній мірі враховані пом'якшуючі його вину обставини, зокрема, активне сприяння розкриттю злочину. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, допущена однобічність і неповнота досудового та судового слідства. Указує, що в матеріалах справи відсутні докази попередньої змови на вчинення розбою. Твердить, що гумовий молоток в особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, побачив безпосередньо під час нападу. Просить змінити судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, а при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Вважає, що оскільки засуджені не були обізнані про наявність в особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, гумового молотку, мав місце ексцес виконавця. Зазначає, що згідно висновку комісійної експертизи ОСОБА_4 спричинено легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я. Указує, що судом не в повній мірі враховані пом'якшуючі вину його підзахисного обставини, згідно яких до ОСОБА_1 може бути застосована ст. 69 КК України, у тому числі думку потерпілого, який в апеляційному суді просив засуджених суворо не карати. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинах, у тому числі їх участі в розбійному нападі, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Доводи у касаційних скаргах про те, що засуджені не були обізнані про наявність у співучасника гумового молотку й тому умислу на застосування небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого насильства у них не було, необґрунтовані й спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами, зокрема, їх власними показаннями. Так, засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що вони втрьох з ОСОБА_1 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, домовились напасти на ОСОБА_4, який займався обміном валюти, для чого декілька днів вели за ним спостереження. Він показав, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перед нападом наказала йому також взяти гумовий молоток, але він відмовився. Зазначене бачив й ОСОБА_1

Засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що під час нападу тримав в руці ніж, яким зрізав з ременю потерпілого барсетку з грошима.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні саме розбійного нападу підтверджується даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, впізнання, явок з повинною, висновках судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженими та захисником в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 стосовно порушення його права на захист є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_2 заявив, що послуг адвоката не потребує, свої права буде захищати самостійно (т. 1 а.с. 77). В подальшому за його клопотанням йому був призначений захисник (т. 1 а.с. 187).

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу кожного засудженого, конкретні обставини справи, й обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання або застосування ст. 69 КК України не вбачається.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 відмовити.