Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Запоріжжя,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого: останній раз 31 травня 2006 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; звільненого 19 липня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців, -

засуджено за ч. 1 ст. 317 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 1 ст. 321 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі, а на підстав ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2006 року та остаточно визначено - 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 7 травня 2008 року, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, надав житлове приміщення вказаної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - марихуани (канабісу).

Крім того, 26 червня 2008 року ОСОБА_1 в районі Центрального ринку по вул. Анголенка у м. Запоріжжі незаконно придбав у невстановленої особи 20 капсул лікарського засобу "трамадол", частину якого у вигляді 10 капсул того ж дня незаконно збув ОСОБА_4 за 30 грн., після чого був затриманий працівниками міліції, які під час огляду вилучили у нього 10 капсул лікарського засобу "трамадол", віднесений до наркотичних засобів.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому покарання за ч. 1 ст. 317 КК України і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 317 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, призначив його нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті, без застосування ст. 69 КК України та відповідного мотивування у вироку прийнятого рішення. Крім того зазначає, що звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не дав належної оцінки тяжкості вчинених ним злочинів та наявним у справі даним про його особу, зокрема, тому факту, що засуджений, будучи достроково - звільненим, вчинив нові злочини протягом строку умовно-дострокового звільнення, а тому вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Наведені у касаційному поданні доводи про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання та про безпідставне звільнення його від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими.

Санкцією ч. 1 ст. 317 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 5 років.

Проте, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції зазначеної статті, місцевий суд не застосував ст. 69 КК України та не навів у своєму рішенні відповідних мотивів для такого рішення, порушивши таким чином кримінальний закон.

Крім того, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, які законом (ч. 3 ст. 12 КК України) віднесені до злочинів середньої тяжкості та, застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, суд послався на те, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочинів.

Наведені обставини за переконанням суду свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, судами неодноразово надавалась можливість виправитися без позбавлення волі, але останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, будучи особою, до якою було застосоване умовно-дострокове звільнення, вчинив нові злочини протягом невідбутої частини покарання.

Цим обставинам суд у вироку належної оцінки не дав та безпідставно при призначенні ОСОБА_1 покарання дійшов висновку про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд, всупереч вимог закону, належним чином не мотивував свого рішення.

Ураховуючи викладене, вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим через його м'якість.

Керуючись статями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.