Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 липня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2007 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

Судом вирішені питання щодо стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2008 року вирок вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, 6.03.2007 року на території аеропорту в м. Одесі по Тираспольському шосе, 22 таємно викрав належне ОСОБА_3 колесо від автомобіля VOLVO, вартістю 6580,43 грн..

В той же день ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, з незначного приводу, з хуліганських спонукань, використовуючи заздалегідь приготовлений ніж, наніс ОСОБА_4 удари в шию та ліве бедро, чим заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В той же час, не реагуючи на зауваження, ОСОБА_2 ножем пошкодив майно ОСОБА_4 на загальну суму 37836,35 грн..

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України. Зазначає,, що ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 з особистих неприязних відносин, пов'язаних з неповерненням потерпілим особистих документів засудженому, а також невиплатою заробітної плати. Просить також застосувати до ОСОБА_2 Закон України від 19.04.2007 року "Про амністію" (955-16) та звільнити його від покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.

Посилання у скарзі на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК України безпідставні.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_4 убачається, що засуджений ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, намагався виїхати з території гаража. Він, потерпілий, на своєму автомобілі поїхав за ОСОБА_2. Коли засуджений зупинився біля воріт, які були зачинені, то вийшов з автомобіля і підійшов до нього і, нічого не пояснюючи, наніс йому удар ножем в бедро, а потім ударив ножем в область шиї, від чого він упав на спину. Засуджений ще декілька разів намагався ударити його ножем. Потім ОСОБА_2 ножем розбив фари автомобіля, пошкодив вітрове скло, дзеркала, побив кришку багажника та інше.

Потерпілий Заволока та свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показали, що ОСОБА_2 ножем пошкодив автомобіль ОСОБА_4 та наніс тому удари ножем в ногу та шию.

Обставини, котрі б підтверджували, що між засудженим і потерпілим виникли особисті неприязнені відносини у матеріалах справи відсутні.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України є правильною.

Призначене покарання є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

Отже, в такому разі підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.