Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Лихвара В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Кар" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року,

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Кар" (далі - позивач, ТОВ "Євро Кар") звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.03.2014 року № 0005111502; визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.04.2014 року № 1477-25.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) позивач має право на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку із сплатою податку на додану вартість у складі ціни основних засобів. Кім того, визначена у податковій декларації за лютий 2014 року сума у розмірі 66260,00 грн. мала бути списана з облікової картки платника податку, оскільки позивачем відображено у податковій звітності позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 389714,00 грн. за листопад 2013 року.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що перевіркою виявлено заниження позивачем значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 у сумі 389714,00 грн. що суперечить вимогам п. 200.1, п. 200.4, п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Щодо оскаржуваної податкової вимоги відповідачем доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій не зазначено.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухвалені суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

З 29.03.2013 року ТОВ "Євро Кар" є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 200119042 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 12).

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ "Євро Кар", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.01.2014 року № 17/15-2/38559573, відповідно до якого у податковій декларації ТОВ "Євро Кар" з податку на додану вартість за листопад 2013 року зазначено, що платником розрахована сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів (рядок 23.2) у розмірі 389714,00 грн. (а. с. 15-19).

Під час перевірки показників вказаної податкової декларації за листопад 2013 року встановлено, що платником у рядку 23 задекларовано заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 389714,00 грн., відповідно до Додатку 2 до декларації за листопад 2013 року "Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді і підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)" задекларовано звітний період, у якому виникла сума жовтень 2013 року і частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах і не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 4 розрахунку бюджетного відшкодування).

Також, ТОВ "Євро Кар" відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у рядку 18 задекларовано позитивне значення у сумі 1530,00 грн (а. с. 15-19).

За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку, що у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 200.1, п. 200.4, п. 200.5 ст. 200 ПК України, ним завищено значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 389714,00 грн., у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки вказаний суб'єкт господарювання зареєстровано як платника податку на додану вартість менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

На підставі вказаного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0005111502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 у сумі 389714,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 97428,50 грн., а також складено податкову вимогу від 29.04.2014 року № 1477-25 про стягнення з ТОВ "Євро Кар" 163688,50 грн (а. с. 13,14).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно положень ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п. 200.5 ст. 200 ПК України).

Згідно п 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 с. 198 ПК України (2755-17) , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Підставою для задекларованого зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало придбання ТОВ "Євро Кар" основних засобів, а саме з квітня по серпень 2013 року легкових автомобілів, що підтверджується митними деклараціями (а.с. 32-34,35-36, 37-39, 40-41,42-43). За період з квітня по серпень 2013 року ТОВ "Євро Кар" сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 446639,52 грн.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, зокрема, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, дана норма містить застереження, а саме - нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

З 29.03.2013 року ТОВ "Євро Кар" є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 200119042 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 12)

Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до наданих позивачем суду копій наказів, актів приймання-передачі основних засобів, інвентарних карток обліку і довідок, а також свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, придбані автомобілі перебувають на обліку ТОВ "ЄВРО КАР", належать даному підприємству та використовуються у власній господарській діяльності, тобто, є основними засобами в розумінні пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем виконано всі вимоги для декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням основних засобів (автомобілів), у зв'язку з чим правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 389714,00 грн.

Крім того, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги, оскільки на час подання зазначеної вище податкової декларації позивачу не було відомо про те, що податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 389714,00 грн. за листопад 2013 року. Водночас, сума у розмірі 66260,00 грн. мала бути списана з облікової картки платника, з огляду на наявність позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № 810/5131/14 - без змін.

ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Повний текст виготовлено 15.02.2016 року.