Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (далі - КРП "Сімферопольське МБР та ТІ"), Реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим пред'явила позов до КРП "Сімферопольське МБР та ТІ", Реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Просила визнати протиправним та скасувати рішення КРП "Сімферопольське МБР та ТІ" від 17 вересня 2012 року про відмову у державній реєстрації прав та зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію припинення права власності за нею на садовий будинок з господарськими спорудами, що розташовані в садівничому товаристві "Союз" Поштовської селищної ради Бахчисарайського району АРК по АДРЕСА_1, загальною площею 204,5 кв. м. та житловою площею 167,4 кв. м. на підставі ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року у справі № 22-ц/0190/3072/11.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що рішенням Бахчисарайського районного суду від 11 липня 2008 року у справі № 2-2588/2008 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені та визнано за останньою право власності на садовий будинок з господарськими спорудами, що розташовані в садівничому товаристві "Союз" Поштовської селищної ради Бахчисарайського району АРК по АДРЕСА_1, загальною площею 204,5 кв. м. та житловою площею 167,4 кв. м.

На підставі зазначеного рішення за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на вказаний садовий будинок в органах бюро реєстрації та технічної інвентаризації.

За наслідком апеляційного перегляду ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року у справі № 22-ц/0190/3072/11 зазначене рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 11 липня 2008 року скасовано і провадження у справі за заявою позивача закрито.

ОСОБА_4 зверталася до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації вказаної ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року у справі № 22-ц/0190/3072/11, яке б підтверджувало відсутність підстав для реєстрації за нею права власності на зазначений будинок.

Рішенням реєстратора КРП "Сімферопольське МБР та ТІ" Альошичової Н.Д. та в.о.начальника від 17 вересня 2012 року в проведенні державної реєстрації прав на підставі ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року відмовлено з тих підстав, що на час проведення державної реєстрації зазначених прав була наявна постанова про арешт майна боржника від 02 лютого 2011 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною четвертою статті 15 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI (1878-17) , зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1952) встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 19 Закону № 1952 визначені підстави, які зумовлюють державну реєстрацію прав, а саме:

- договори, укладені у порядку, встановленому законом;

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

- свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

- державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

- рішення судів, що набрали законної сили;

- інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до Розділу II Прикінцеві та Перехідні Положення Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI (1878-17) державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна до 01 січня 2013 року провадилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З 01 січня 2013 року Державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі прав, який відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1952, містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач за наявності постанови про арешт майна боржника правомірно відмовив у вчиненні державної реєстрації прав.

Така правова позиція судів є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (z0157-02) затверджено "Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", (із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Тимчасове положення).

Пунктом 1 зазначеного Наказу передбачено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1878-17) та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 3.4. Тимчасового положення, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор бюро технічної інвентаризації приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

Відповідно до пункту 3.5 реєстратор бюро технічної інвентаризації відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:

- подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (пункт 3.5.4);

- право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом (пункт 3.5.7).

Наявна на час прийняття оскаржуваного рішення постанова про накладення арешту на майно боржника була підставою для відмови у внесенні змін до Державного реєстру стосовно права ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна.

Зазначені обставини та норми матеріального права враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення даного спору.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", Реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав - без зміни.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.