Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений: за ч. 2 ст. 127 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі; за ч.2 ст. 146 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_2 щодо якого вирок не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 7 жовтня 2008 року зазначений вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за наступних обставин.

22 травня 2005 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, діючи з хуліганських мотивів щодо осіб кримсько-татарської національності, спільно з ОСОБА_2 та іншими невстановленими слідством особами, маючи при собі заздалегідь приготовлені предмети, а саме: батоги господарсько-побутового призначення, відрізки металевих труб і арматури, держак від лопати, на території санаторію "Гірське сонце", розташованому у м. Алупка по вул. Леніна, 9, зупинили автомобіль ВАЗ 2103 під керуванням ОСОБА_4, у якому також знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

ОСОБА_1 почав висловлювати в бік потерпілого ОСОБА_4 образи, а потім двічі вдарив потерпілого у обличчя. Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_1 почав бити батогом ОСОБА_4 завдаючи численні удари по спині та голові. Дії ОСОБА_1 стали поштовхом для вчинення хуліганських дій іншими учасниками групи. Так, ОСОБА_1, маючи авторитет серед інших співучасників, наказав ОСОБА_2 тягнути потерпілих на територію господарського двору санаторію "Гірське сонце".Там ОСОБА_1 продовжував наносити удари потерпілому ОСОБА_4, здавлюючи йому горло. В результаті хуліганських дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших невстановлених слідством осіб потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад їх здоров'я.

Скоюючи хуліганські дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 порушували суспільний порядок, проявляючи неповагу до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю із застосуванням предметів спеціально пристосованих для нанесення тілесних пошкоджень.

Після того, як потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження на території господарського двору, за вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_2 та інші невстановлені слідством особи затягнули потерпілих до однієї з будівель господарського двору санаторію "Гірське сонце", де повалили їх на підлогу, утримували в лежачому стані тривалий час, не надаючи можливість встати та вийти з приміщення. ОСОБА_1 продовжував завдавати потерпілим удари батогом, спричиняючи сильний фізичний біль та моральні страждання. Коли потерпілі перебували в указаному приміщенні засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 примушували їх до скоєння дій, що суперечили їх волі: тривалий час утримували на підлозі, примушували ставати навколішки, а коли потерпілі відмовлялись - продовжували побиття і погрожували потушити недопалки на нозі потерпілого ОСОБА_4

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення КПК України (1001-05) , невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на невідповідність призначеного судом ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та даним про його особу.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що його скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

У зв'язку з цим, викладені у скарзі доводи про однобічність і неповноту досудового, судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відносяться. Крім того, як видно із змісту долученої до справи ухвали апеляційного суду, такі доводи були предметом перевірки в апеляційній інстанції і також не знайшли свого підтвердження.

Що стосується застосування кримінального закону, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним перелічених у вироку злочинів, а також кваліфікація його дій за ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 296 КК України відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам і така кваліфікація є правильною.

Так, із показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших видно, що засуджені, разом з іншими невстановленими слідством особами, маючи при собі нагайки та інші заздалегідь заготовлені предмети, дійсно з хуліганських мотивів побили потерпілих, незаконно позбавивши потерпілих волі, знущались над ними, катували. Це також підтверджується даними судово-медичних експертиз щодо характеру, кількості та локалізації тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим.

У зв'язку з цим посилання захисника у скарзі на неправильну кваліфікацію дій засудженого, зокрема, за ч.4 ст. 296 КК України колегія суддів вважає безпідставною.

Також безпідставними є доводи скарги щодо істотного порушення вимог КПК (1001-05) органами досудового слідства.

Дана кримінальна справа була порушена по факту вчинення хуліганських дій групою осіб за постановою заступника прокурора м. Ялта від 26 травня 2005 року. У ході досудового слідства провадження по справі неодноразово закривалось, але потім такі рішення скасовувались. Останній раз постановою старшого слідчого СВ Алупкінського ВВС від 8 квітня 2007 року кримінальна справа була закрита на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Разом з тим, 3 вересня 2007 року начальником СУ ГУМВС України в АР Крим було винесено постанову про відновлення досудового слідства по даній справі, що відповідає положенням, передбаченим у ст. 216 КПК України.

Не суперечить положенням, передбаченим ст. 377 КПК України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду, оскільки у ній зазначено підстави, через які апеляції засудженого та захисників визнано необґрунтованими.

Також відповідає вимогам ст. 65 КК України вирішення судом першої інстанції питання призначення ОСОБА_1 покарання. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які перешкоджали чи могли перешкодити суду розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_3 відмовити.