Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 15 січня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Ноябрьська Російської Федерації,

жителя смт. Козацьке Херсонської області,

раніше судимого 27.07.2005 року за ч.3 ст. 185,

ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 187 КК України до позбавлення волі

на строк 4 роки 6 місяців, відповідно до ст.ст. 75, 104

КК України звільненого від відбування покарання з

випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ч.3 ст. 78, ст. 71 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.ст. 104, 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2007 року зазначений вирок змінено: виключено з мотивувальної частини посилання суду на досліджений письмовий доказ - протокол відтворення обстановки та обставин події. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 24 лютого 2006 року, приблизно о 22 годині, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрав телевізор "Панасонік", вартістю 1364 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_2 збитки на вказану суму.

Він же, 02 липня 2006 року, приблизно о 23 годині, проник до будинку АДРЕСА_2 у вказаному селищі, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 628 грн.

У касаційному поданні прокурор вказує на необхідність скасування судових рішень через м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання; зазначає, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування призначеного покарання, оскільки ОСОБА_1 вчинив новий умисний злочин під час іспитового строку.

У доповненні до касаційного подання прокурор зазначає, що суд допустив протиріччя у резолютивній частині вироку, вказавши, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі є остаточним та одночасно звільнивши його від покарання з випробуванням, що, на думку прокурора, ставить під сумнів вид та розмір призначеного засудженому покарання. У зв'язку з викладеним просить направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, ґрунтуються на досліджених судом доказах і в касаційному порядку не оспорюються.

Що ж стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд при звільненні ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням з встановленням йому іспитового строку визнав обставинами, що пом'якшують покарання, - як щире каяття, повне відшкодування завданих злочином збитків та вчинення злочину в неповнолітньому віці. Також судом враховано позитивну характеристику засудженого, його стан здоров'я, умови життя й виховання неповнолітнього та думку представника служби у справах неповнолітніх, який вважав можливим не позбавляти ОСОБА_1 волі.

Проте, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд недостатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, і те, що він вчинений під час іспитового строку, встановленого за попереднім вироком.

З аналізу ст. 78 КК України вбачається, що вчинення протягом іспитового строку нового злочину є підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Виходячи з наведеного, повторне звільнення від призначеного покарання з випробуванням засудженого, який вчинив під час іспитового строку новий злочин, не відповідає вимогам ст. 65 КК України та не враховує дані щодо особи засудженого.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України є необґрунтованим та суперечить загальним принципам призначення покарання та роз'ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Виходячи з викладеного, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а кримінальна справа щодо нього підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Апеляційний суд не усунув вказаних недоліків, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначене йому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України слід вважати м'яким. Крім того, суду необхідно звернути увагу і на інші викладені у касаційному поданні доводи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 15 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.