Військова колегія Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2009 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Центрального регіону від 8 листопада 2007 року, якою залишено без зміни постанову військового суду Черкаського гарнізону від 4 жовтня 2007 року,

з матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1 видно, що його було звільнено у запас згідно наказу заступника Міністра оборони –Командувача сухопутними військами України від 28.07.1998 року відповідно до пункту 65 підпункту "ж" Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу - в зв’язку з постановленням щодо нього обвинувального вироку військового суду Черкаського гарнізону від 26.05.1998 року

У березні 2007 року ОСОБА_1, вважаючи, що під час підготовки документів на його звільнення з військової служби в запас у 1998 році, посадовими особами Черкаського ОВК було вчинено службове підроблення зазначених документів, звернувся до військової прокуратури зі скаргою, в якій порушив питання про порушення кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України щодо службових осіб Черкаського ОВК, зокрема: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

За результатами перевірки скарги ОСОБА_1 постановами начальника та в.о. начальника Черкаського зонального відділення Військової служби правопорядку від 27 квітня та 10 липня 2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо вказаних осіб за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою військового суду Черкаського гарнізону від 4 жовтня 2007 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а зазначені постанови органу дізнання – без зміни.

Ухвалою апеляційного суду Центрального регіону від 8 листопада 2007 року постанову військового суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення матеріалів справи за його скаргою на новий апеляційний розгляд. Вважає, що судом першої інстанції допущено неповноту і однобічність під час розгляду його скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 4.10.2007 року щодо ОСОБА_7 та допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, на які не звернув уваги апеляційний суд, під час розгляду його апеляції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 236-2 КПК України при розгляді скарги на постанову прокурора, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суд перевіряє, чи були виконані при відмові у порушенні справи вимоги ст.ст. 97, 99 КПК України.

Як убачається зі змісту судових рішень, зазначені вимоги закону було дотримано, а судами перевірено, на підставі яких даних орган дізнання дійшов висновку про відсутність у діях службових осіб Черкаського ОВК ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Орган дізнання, яким є Черкаське зональне відділення Військової служби правопорядку, відповідно до ст.ст. 97, 98 КПК України, провівши належну перевірку даних, викладених у скарзі ОСОБА_1( допитав працівників Черкаського ОВК: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, витребував необхідні документи ), дійшов обґрунтованого висновку, що в діях осіб, які перелічені у скарзі заявника, не убачається складу злочину, а саме - службового підроблення

Доводи ОСОБА_1, про те що під час перевірки його заяви необхідно було провести експертизу його підпису, безпідставні, оскільки призначення експертизи, відбувається у справі, яку порушено, до того ж стаття 76 КПК України не відносить експертизу почерку до переліку експертиз, що призначаються обов'язково.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з постановами органу дізнання, оскільки під час судового розгляду скарги ОСОБА_1 не пред’явлено інших даних, які б заперечували такі висновки.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляції ОСОБА_1, аналогічні тим, що містилися в його скаргах, залишив апеляцію без задоволення, оскільки ці твердження не спростували висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі по суті наведені ті ж міркування, які не дають підстав для прийняття іншого рішення.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни судових рішень за скаргою ОСОБА_1, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не має.

На підставі наведеного і керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.