2а-8408/12/2070 Про скасування податкового повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість - 20.12.2012 Прийняття

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572302 від 06 березня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-8408/12/2070 адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.06.1993 року, та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова з 09 червня 1993 року за №718, та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №29285924 від 07 квітня 2004 року.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 17 січня 2012 року по 30 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Петроль-РЗС", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 січня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 січня 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №323/23/21193658 від 13 лютого 2012 року (а.с. 16-89, т.1).

В акті перевірки №323/23/21193658 від 13 лютого 2012 року контролюючим органом відображено висновки про порушення позивачем приписів п.198.3 п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 325949 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року на суму 135757 грн.; квітень 2011 року на суму 139640 грн., за травень 2011 року на суму 50456 грн., за вересень 2011 року на суму 96 грн.; п.п.4.2.7 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб", неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1800,00 грн.; п.п.164.2.5 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 675,00 грн.; п.19.2 (б) ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та порядок заповнення та подання податковими агентами податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку, і сум утриманого з них податку; п.176.2 (б) ст.176, абз. 1 п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України та порядок заповнення та подання податковими агентами податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

На підставі висновків акту перевірки №323/23/21193658 від 13 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572302 від 06 березня 2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 325974,00 грн., з яких за основним платежем -325949,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25,00 грн. (а.с. 100, т.1).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач 15 березня 2012 року подав скаргу до ДПА Харківської області на податкове повідомлення-рішення №0000572302 від 06 березня 2012 року з проханням скасувати вищевказане повідомлення-рішення. 14 травень 2012 року позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги, яким було відмовлено в задоволенні скарги.

22 травня 2012 року позивачем була подана повторна скарга до ДПА України, однак 22 червня 2012 року ним було отримано рішення ДПА України за результатами розгляду повторної скарги за №10008/6/10-2115 від 14 червня 2012 року, яким було відмовлено у задоволенні повторної скарги та скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000572302 від 06 березня 2012 року.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оспорюваного рішення, слугував висновок про те, що за результатами проведених перевірок перелічених контрагентів відповідачем встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що ставило під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень) на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів сплати грошових коштів.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (Замовник) та його контрагентом ТОВ «Промбуд-монтажінвест" (Підрядник) укладено договір підряду №22/03/2011 ПД від 22 березня 2011 року (а.с. 140-141, т.1).

Предметом даного договору є виконання робіт з благоустрою території замовника за адресою: м. Харків, вул. В. Кільцева, 6А (п.1.2). Виконання робіт здійснюється з матеріалів підрядника та його інструментами (п.п. 2.1, 2.2). Вартість та витрати на виконання робіт визначаються згідно локального кошторису і складає 952736 грн. 00 коп. (п. 3.1).

Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. (v0237202-02) «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджені типові форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт». Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти форми № КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, узгодження вартості робіт за договорами підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрат типової форми № КБ-3, а виконання робіт актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в. (а.с. 142-144, 150-153, т.1).

Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту форми № КБ-2в, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач та його контрагент дотримались порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, згідно приписів ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Законодавець передбачив, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно ст. 843 ЦК України суттєвою умовою договору підряду є ціна роботи або способи її визначення і зазначено, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Крім того в ст. 844 ЦК України записано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору, сторони встановили ціну роботи та спосіб її визначення, вказавши, що обсяги і вартість робіт встановлюються у Договірній ціні, що є невід'ємною частиною договору (Кошторис).

Первинними кошторисами в інвесторської кошторисній документації є локальні кошториси (ф.4). Основою для їх складення є обсяг робіт, визначені в складі проекту (робочого проекту). Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано локальний кошторис (а.с. 145-147, т.1), в якому розрахована вартість робіт відповідає даним договору підряду, актів за формою КБ-3 та з урахуванням даних відомості ресурсів (а.с. 148-149, т.1).

Відповідно до банківських виписок позивачем було здійснено перерахування повної вартості придбаних у контрагента робіт (а.с. 161-167, т.1), які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Факт здійснення господарської операції зафіксовано податковими накладними (а.с. 154-160, т.1).

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі документи первинного бухгалтерського обліку оформлені належним чином, наявність документів щодо реальності проведених операцій відповідачем не спростована.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, приходячи до висновку про безтоварність господарської операції та неправомірність формування ПДВ, врахував висновки, викладені в акті від 30 червня 2011 року №1475/23-03-05/36987611 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 36987611) за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 11 жовтня 2011 року №70/23-02-09/36987611 за період травень 2011 року, складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (а.с.19-20, т.3).

Але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Індивідуальну відповідальність по розрахункам з бюджетами також встановлює ПК України, який не ставить право сумлінного платника податку на прибуток у залежність від того, чи мав можливість орган ДПС в межах наданих йому повноважень здійснити перевірку іншого платника цього податку, оскільки здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства є виключною компетенцією органів ДПС.

Також з матеріалів справи слідує, що між позивачем і ТОВ "ЗАО Супутник" укладено договір поставки №25/ГСМ від 11 березня 2011 року (т.1 а.с.200).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "ЗАО Супутник" (постачальник) передає у власність товарно-матеріальні цінності: нафтопродукти (бензин А-95, А-92, А-76, дизельне паливо), а ТОВ "ПЕТРОЛЬ-РЗС" (покупець) зобов'язаний прийняти та своєчасно сплатити за ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного Договору.

Також згідно умов вказаного договору позивач зобов'язувався проводити приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 (z0685-99) у відповідності до діючого законодавства України, а також на умовах даного Договору та Додатків до нього".

У період вчинення господарських операцій діяла Інструкція №281, відповідно до п.5.4 якої перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (z0128-98) , та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки і транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри га загальні технічні вимоги".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Пунктом 7.5.6 вищевказаної Інструкції №281 визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари. Оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий -використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду -залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий -засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду З підприємства -передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Вимоги Інструкції №281 поширюється є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а тому поширюються на спірні господарські відносини.

Відповідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) , первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції №281, пунктом 10.2.4 якої забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується належним чином оформленими товарно- транспортними накладними, в яких в тому, числі, відображені показники температури, густини нафтопродукту, його об'єму та маси та посилання на номери подорожніх листів (а.с. 208-210, т.1).

Також позивачем, оскільки підприємство виступало як покупець та одночасно перевізник, складені подорожні листи, номери яких відповідають зазначеним у товарно-транспортних накладних (а.с. 211-212, т. 1).

Наявність у позивача у користуванні спеціально обладнаних транспортних засобів для перевезення паливно-мастильних матеріалів підтверджується копіями договорів оренди автомобілів (а.с. 112-116, т. 2), а право здійснення таких перевезень - ліцензією, виданою Міністерством транспорту та зв'язку України (а.с. 111, т.2).

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується видатковими накладними (а.с. 203-205, т.1), що були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Також у ході виконання договору позивач отримав від контрагента податкові накладні (а.с. 206-207, т.1).

Надані позивачем банківські виписки по рахункам засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що єдиним мотивом, який враховано судом першої інстанції слугували висновки акту від 13 липня 2011 року №1148/23-206/22672059 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЗАО Супутник" код 22672059 з питань документального підтвердження правомірності формування суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітень 2011 року, складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (т.3 а.с.24-31) судом встановлено наступне. Податковий кредит ТОВ "ЗАО Супутник" сформований у квітні 2011 року за рахунок ПП "Український центр екології" складає 1202144,82 грн. ( згідно додатку до декларації з ПДВ №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів").

З урахуванням встановлених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ "ПЕТРОЛЬ-РЗС" дотримано приписи п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а висновок контролюючого органу щодо завищення суми податкового кредиту за період з 01 січня 2009 року по 30 березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "ЗАО Супутник" на загальну суму 57677 грн., в т.ч. за квітень 2011 року у сумі 57677 грн. є помилковим та безпідставним.

З матеріалів справи також слідує, що між позивачем і ТОВ "Інтехліс" укладено договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №0002 від 08.04.2011 року (а.с.216-217, т.1).

Відповідно до укладеного договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, TOB «Інтехліс», яке є Виконавцем, проводить технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу, а TOB «Петроль-РЗС», яке є Замовником, приймає роботу по ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля по акту виконаних робіт на умовах даного Договору.

Фактичне виконання технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів підприємства позивача підтверджується податковою накладною (а.с. 219, т.1).

Виконання робіт та їх приймання замовником підтверджується видатковою накладною та актом здачі-прийняття робіт, в яких співпадають види, кількість та вартість послуг (а.с. 218, 220, т. 1).

Факт проведення розрахунків підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 221).

При цьому, колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції вказаний договір, досліджений та описаний в постанові, як договір поставки, що не відповідає дійсним обставинам справи, а мотивом висновків щодо безтоварності операції слугувало виключно посилання на порушення податкового законодавства контрагентом позивача, відображені в акті від 15 листопада 2011 року №1154/23-212/35245557 Про результати зустрічної звірки щодо господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехліс" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків - контрагентами за період серпень -вересень 2011 року, складений ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (а.с.21-23, т.3).

Також з матеріалів справи слідує, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "КОМПАНІЯ "ГАЛОН" відповідно до договору №09/03-11-МО від 09 березня 2011 року (а.с.168-170, т.1), в якому ТОВ "КОМПАНІЯ "ГАЛОН" (постачальник) передає у власність товарно-матеріальні цінності: нафтопродукти, а ТОВ "ПЕТРОЛЬ-РЗС" (покупець) зобов'язаний прийняти та своєчасно сплатити за ці товарно-матеріальні цінності.

Докази виконання вказаного договору підтверджуються первинними документами: витратними накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, товарно- транспортними накладними, подорожніми листами, виписками рахунку з банку (а.с.171-197, т.1), зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Єдиним мотивом контролюючого органу та суду першої інстанції, який слугував підставою для висновку про безтоварність вказаної господарської операції слугували висновки, викладені в акті від 04 липня 2011 року №2552/23-3/36988374 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "КОМПАНІЯ "ГАЛОН" код ЄДРПОУ 36988374 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 лютого 2011 року по 20 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 лютого 2011 року по 20 червень 2011 року, складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова (а.с.3-18, т.3).

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, що засвідчують договори поставки нафтопродуктів №55/07 від 01 жовтня 2007 року (а.с.222-223, т.1), в якому ТОВ "Петроль РЗС" є постачальник, а ТОВ "Петроль-АЗС" є покупцем, та підтвердженими наданими до суду первинними документами (а.с.222-245, т.1, а.с.1-135, т.2).

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів також вважає за потрібне звернути увагу на те, що як контролюючий орган, так і суд першої інстанції, роблячи висновок про безтоварність господарських операцій врахував дані, викладені в актах ДПІ по перевіркам, проведеним у контрагентів позивача.

Приймаючи цей висновок, як достатній та допустимий доказ по даній справі, суд першої інстанції не врахував того, що висновки про порушення платником податків -контрагентом позивача, вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені органом ДПС з перевищенням компетенції, оскільки ПК України (2755-17) та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи були надані в повному обсязі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що доводять не тільки факт отримання товарів та послуг, а і використання їх у власній господарській діяльності, що відповідачем не заперечувалося, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-8408/12/2070 прийнята при довільному тлумаченні та застосуванні судом норм чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.