Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу т.в.о. військового прокурора Київського гарнізону на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,

В березні 2015 року військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах Міністерства оборони України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до ОСОБА_5 про стягнення з останнього на користь Національного університету оборони України в порядку регресу 15029,30 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 172,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, т.в.о. військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 27.10.2010 р. був зарахований до списку особового складу та проходив строкову військову службу у Військовій частині А 2250 й наказом № 23 від 01.07.2011 р. за ним закріплено автомобіль марки "КАМАЗ 5511" військовий номер НОМЕР_2.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 05.09.2011 р. у справі про адміністративне правопорушення № 3-7239/11 визнано ОСОБА_5, який керував автомобілем "КАМАЗ 5511", військовий номер НОМЕР_2, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 13.07.2011 р. в м.Києві по пр.Повітрофлотському, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль марки "Рено", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 При цьому, як зазначено в постанові суду, відповідач повністю визнав свою вину у скоєному правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП.

За наслідками вказаного ДТП визначено розмір збитків, завданих власнику транспортного засобу автомобіль "Рено", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 15029,30 грн. (звіт № 651-У від 28.07.2011 р.), які відповідно до платіжного доручення № 4495 від 20.10.2011 р. сплачені Моторним (транспортним) страховим бюро України в зв'язку з відсутністю у відповідача договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В подальшому, рішенням Господарського суду м.Києва від 23.09.2013 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено: стягнуто з Національного університету оборони України імені Івана Черняховського шкоду в порядку регресу в сумі 15029,30 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач повинен нести обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

При цьому, суди врахували й ту обставину, що ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21.08.2014 р. рішення Сумського районного суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі № 587/1529/14-ц, яким частково задоволено позовні вимоги заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України ім.І.Черняховського та стягнуто з ОСОБА_5 184,00 грн. у відшкодування шкоди, завданої з його вини дорожньо-транспортною пригодою, скасовано, а провадження у справі закрито, з вказівкою на те, що останній підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує на таке.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначаються Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243/95-ВР (243/95-ВР) (далі - Положення), преамбулою якого передбачено, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді, а особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності.

Відповідно до пунктів 7 та 8 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України. Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно з п.10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Пунктом 13 Положення передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій.

За змістом п.25 Положення під місячним грошовим забезпеченням офіцерського (начальницького) складу і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, слід розуміти посадовий оклад разом з окладом за військове (спеціальне) звання і процентною надбавкою за вислугу років, а військовослужбовців строкової військової служби - посадовий оклад.

Отже, за змістом наведених норм, військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі лише у разі наявності в їх діях умислу на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача коштів у відшкодування заподіяної шкоди, але не більше розміру місячного грошового забезпечення, а отже й про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу т.в.о. військового прокурора Київського гарнізону залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .