Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 9 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста Іжевська (Російська Федерація), мешканця міста Сміли Черкаської області, громадянина України, раніше тричі судимого: останнього разу - 24 листопада 1998 року за ч. 2 ст. - 229-6 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки,

засуджено за: ч. 1 ст. 115 КК України до позбавленні волі на строк 10 років; пунктом 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 4 497 гривень 87 копійок.

ОСОБА_1 визнано винним в умисному позбавленні життя однієї людини, а потім як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, в умисному вбивстві ще однієї людини.

Як установив суд, злочини вчинено за таких обставин.

В один із днів лютого 2005 року ввечері ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з якою він час від часу підтримував близькі стосунки, знаходилися в будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, де разом розпивали спиртні напої. У цей проміжок часу між ними виникла сварка на побутововму ґрунті, під час якої ОСОБА_1 схопив поліно та з метою вбивства завдав їй декілька ударів по голові.

Внаслідок спричинених ушкоджень у вигляді лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, поширеної субдуральної гематоми над лівою півкулею головного мозку, крововиливу в товщу лівої півкулі мозку ОСОБА_2 померла на місці події.

Наступного дня ОСОБА_1 завантажив труп ОСОБА_2 в люльку свого мотоцикла й вивіз до яру, де закопав його.

Наприкінці січня 2008 року ОСОБА_1 у вечірній час разом із своєю знайомою ОСОБА_3, з якою періодично підтримував близькі стосунки, розпивав спиртні напої у своєму помешканні на АДРЕСА_1. Між ними на побутовому рівні виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, завдавши декілька ударів кулаком в обличчя та приблизно 9-ть ударів ногою по тулубу, що призвели до травматичного розриву печінки, черевини, крововиливу в черевну порожнину, умисно вбив її.

Після цього труп виніс у сарай, а через декілька днів, натягнувши на нього мішки, які зв'язав між собою дротом, виніс звідти й поклав його біля будинку. Сам же з місця події втік й декілька днів проживав у місцевому готелі.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вбивав, оскільки для цього у нього не було причин. З кожною із цих жінок він у свій час мав намір створити сім'ю. Переконує, що у момент вбивства ОСОБА_3 знаходився в іншому місці, а ОСОБА_2 - жива й, зважаючи на її антисоціальний спосіб життя, може знаходитися в якомусь місці. Вважає, що органи досудового слідства сфальсифікували докази, зокрема дані впізнання ОСОБА_2 за залишками її трупа, а також протиправно використали показання його матері, яка під випливом релігійних переконань викривлено зрозуміла свій обов'язок свідка й тому обмовила його. Також вказує на застосування до нього недозволених методів ведення слідства, під дією яких він себе оговорив. Зазначає, що його позбавили права на захист, оскільки призначений органами досудового слідства захисник фактично не захищав його інтереси. Просить вирок скасувати та закрити справу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Волошиної Т.Г., яка, пославшись на аналіз зібраних у справі доказів, просила вирок залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, пояснення ОСОБА_1 про задоволення касаційної скарги з наведених у ній підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у злочинах, які він вчинив за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними й дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зазначені в касаційній скарзі доводи не заперечують обґрунтованості та правильності висновків суду й спростовуються наступним доказами.

Показаннями самого засудженого про те, що він протягом більше ніж двох років підтримував близькі стосунки з ОСОБА_3, яка періодично проживала з ним у його будинку на АДРЕСА_1. Наприкінці січня 2008 року, тобто напередодні злочину, вони вдвох знаходилися у нього вдома, де розпивали спиртні напої.

Хоча ОСОБА_1 заперечив своє перебування в будинку у момент злочину, ці показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4, матері засудженого, яка пояснила, що тоді вона знаходилася в будинку і бачила, як ОСОБА_1 за обставин та способом, зазначеними у вироку, вбив ОСОБА_3 Потім уночі виніс тіло в сарай, де воно пролежало декілька днів. Далі, коли ОСОБА_3 стали розшукувати її родичі, він заховав труп у мішки та поклав біля недобудованого будинку, прикривши його старими речами.

Через декілька днів ОСОБА_1 пішов з будинку й став проживати в місцевому готелі, після чого вона змогла повідомити працівників міліції про злочин.

Те, що ОСОБА_4 повідомила працівників міліції про скоєне вбивство ОСОБА_3, убачається з її заяви про злочин (т. 1 а. с. 4).

Також свідок повідомила, що, незважаючи на протидію сина, під час злочину вона вибігла з будинку до сусідки ОСОБА_5, якій розповіла про побачене нею побиття ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_5 підтвердила ці показання й зазначила, що дійсно наприкінці січня 2008 року до неї додому прибігла перелякана ОСОБА_4 й розповіла про те, що її син ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, бив ОСОБА_3

Про виявлення трупа ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті в названому ОСОБА_4 місці вбачається з даних огляду подвір'я за місцем проживання засудженого, у ході якого було встановлено, що тіло лежало захованим у двох мішках, зв'язаних між собою електропроводом, і було накрито старими речами (т. 1 а. с. 5-7, 10-21).

Про те, що ОСОБА_1 зловживав разом із ОСОБА_3 алкогольними напоями, неодноразово бив її, вбачається з показань потерпілої ОСОБА_6 - дочки ОСОБА_3, а також з долучених до справи матеріалів перевірки заяви ОСОБА_3 про побиття її ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 60-74).

Із урахуванням зазначених доказів суд правильно визнав достовірними та поклав в основу обвинувачення показання ОСОБА_1, які він дав під час досудового слідства. У цих показаннях ОСОБА_1 розповів, що за обставин, вказаних у вироку, вбив ОСОБА_3, а потім заховав труп у мішки.

Про те, коли, в якому місці, яким способом було скоєно вбивство ОСОБА_3 і які його дії були після цього, ОСОБА_1 розповів та показав у присутності незаінтересованих осіб та свого захисника під час відтворення обстановки та обставин вчинення цього злочину. При цьому не заперечив, що очевидцем побиття була його мати ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 195-223).

Даними висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 підтверджується, що завдані ОСОБА_1 умисні, сильні, численні удари ногою по тілу знаходяться у причинному зв'язку зі смертю потерпілої.

Як установлено експертизою, смерть настала внаслідок травматичного розриву печінки та черевини, який супроводжувався вираженою внутрішньою кровотечею та знекровленням внутрішніх органів (т. 1 а. с. 45-46).

Обґрунтовуючи винність ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2, суд правильно послався на його з'явлення із зізнанням у цьому злочині. У цьому зізнанні, а також у показаннях на допиті в якості підозрюваного, він визнав, що під час сварки, будучи в стані алкогольного сп'яніння, міг завдати удари поліном по голові ОСОБА_2 Після її смерті вивіз тіло у відоме йому місце й там його закопав (т. 1 а. с. 78, 134-136).

При відтворенні обстановки та обставин події злочину ОСОБА_1 подібно до даних ним свідчень розповів і показав, у якому місці, яким способом позбавив життя ОСОБА_2 та де захоронив її тіло.

Суд слушно визнав ці свідчення дійсними та достовірними, оскільки зазначену в них інформацію про злочин, спосіб та обставини його скоєння та, особливо, про місце захоронення трупа могла повідомити тільки особа, яка вчинила ці дії. Правильність цього висновку підтверджується сукупністю інших доказів, що є у справі.

Зокрема, про факт виявлення залишків трупа у місці захоронення, яке показав ОСОБА_1, вбачається з даних його огляду, під час якого були виявлені череп, кістки та інші фрагменти тіла людини (т. 1 а. с. 81-107).

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що наприкінці січня-лютого 2005 року вона знаходилася у себе кімнаті й бачила, як між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в іншій кімнаті розпивали спиртне, виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 зайшов в її кімнату взяв біля плити поліно й повернувся назад. Зайшовши через деякий час у кімнату сина, побачила труп ОСОБА_2 із знівеченим до невпізнання обличчям та велику пляму крові біля голови. Плями крові побачила й на обличчі ОСОБА_1

Уночі ОСОБА_1 поклав тіло в люльку мотоцикла і кудись вивіз.

Засуджений ОСОБА_1 визнав, що підтримував близькі стосунки із ОСОБА_2, деякий час вона проживала з ним у його будинку. Не заперечив, що 16-17 лютого 2005 року вона була у нього вдома.

Те, що ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_1 в його будинку, вбачається з показань потерпілої ОСОБА_7 - матері ОСОБА_2, а також свідка ОСОБА_8 Потерпіла показала також, що бачила синці та сліди побиття на тілі дочки, зі слів якої дізналася, що її побив ОСОБА_1 14 лютого 2005 року ОСОБА_2 пішла жити до засудженого, оскільки він прислав їй записку з прохання повернутися до нього.

Про надсилання ОСОБА_1 такого змісту повідомлення вбачається з тексту записки, долученої до матеріалів справи (т. 1 а. с. 165, 166).

Із даних висновку судово-медичної експертизи вбачається, що кістки та інші частини тіла, виявлені у показаному ОСОБА_1 місці, належать людині жіночої статі, вік, ріст, колір та довжина волосся якої відповідає таким же ознакам ОСОБА_2, які описала потерпіла ОСОБА_7 При дослідженні залишків тіла були виявлені пошкодження у вигляді лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа справа, поширеної гематоми над лівою півкулею головного мозку з переходом на її основу, крововилив у товщу головного мозку, які знаходяться в причинному зв'язку зі смертю ( т. 1 а. с. 105-106).

Про те, що ОСОБА_1 на час скоєння злочину мав мотоцикл із коляскою, який потім продав, вбачається з показань свідка ОСОБА_9, який власне й придбав у нього цей транспортний засіб.

Таким чином, оцінивши наведені докази в сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 в умисному вбивстві однієї людини, а потім повторно, як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, в умисному вбивстві ще однієї людини та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому суд, пославшись на аналіз зазначених доказів, мотивовано спростував доводи засудженого про його непричетність до вбивства ОСОБА_2 та слушно не погодився з його припущеннями про те, що ОСОБА_2 жива й перебуває в якомусь місці.

Посилання засудженого на сумнівність та необ'єктивність свідчень його матері ОСОБА_4 є надуманими, оскільки в матеріалах справи немає даних, які б давали підстави для такого їх сприйняття.

Немає у справі й даних про фальшування доказів органами досудового слідства, у тому числі впізнання ОСОБА_7 за залишками волосся своє дочки. Така слідча дія під час досудового слідства не проводилася. У своїх показаннях потерпіла тільки описала окремі ознаки зовнішнього вигляду ОСОБА_2, які їй дійсно були відомі та які, як виявилося, збіглися з такими ж даними людини, виявленої в місці захоронення, на яке вказав засуджений. Крім того, в обґрунтуванні винності ОСОБА_1 ці дані не мали вирішального чи визначального значення, а були враховані в сукупності з іншими доказами, наведеними у вироку.

Не викликають сумнівів у достовірності доказів також покликання ОСОБА_1 на застосування до нього недозволених методів ведення слідства. У матеріалах справи немає документальних чи медичних даних, які б вказували про використання таких методів. Маючи захисника, він упродовж досудового слідства не заявляв з цього приводу жодних клопотань, а навпаки, фактично стверджував їх правдивість. Те, що свої показання ОСОБА_1 давав добровільно, свідчить та обставина, що до написання явки з повинною органи досудового слідства не володіли інформацією про зникнення ОСОБА_2 та необхідність її розшуку, а тому, якщо притримуватися версії засудженого про самообмовляння, не могли примусити його зізнатися в тому, що їм самим достеменно не було відомо. За показаннями ОСОБА_7, вона не зверталася до органів внутрішніх справ із заявою про вбивство дочки чи розшук її як безвісно відсутньої.

Непереконливими є твердження скарги й про порушення права на захист. З моменту затримання та першого допиту як підозрюваного ОСОБА_1 мав захисника ОСОБА_10, щодо якого він, як убачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання, ніяких зауважень не мав, зокрема й щодо неналежного захисту його інтересів.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний та обґрунтований вирок, не встановлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставин, що впливають на покарання.

Суд зважив на кількість, характер та наслідки злочинів, особливу тяжкість діянь, жертвами яких стали дві молоді жінки. Відзначено його схильність до злочинів та насильницьких дій, посередню характеристику його особи. Обставиною, що обтяжує покарання, правильно визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

Посилаючись на ці дані, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого при позбавленні його волі на певний строк і правильно вказав, що йому слід обрати найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.