Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 2 червня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2009 року,

вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,

- за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 6491 грн. та на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. та відповідно на користь ОСОБА_5. - 4547 грн. 11 коп. та 50 000 грн., ОСОБА_4- 4287 грн. 91 коп. та 50000 грн., ОСОБА_6. 10717 грн. 37 коп. та 80000 грн.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 21 вересня 2008 року, близько 16 год. 30 хв., перебуваючи у кв.АДРЕСА_1, вчинив замах на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_6., ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_4 за наступних обставин.

У вказаний час ОСОБА_1 прибув за названою вище адресою до колишньої співмешканки ОСОБА_3 з метою вияснити причини розриву стосунків. На кухні квартири перебували ОСОБА_3, її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4., а також ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_3 категорично відмовилась йти з ОСОБА_1, останній непомітно взяв кухонного ножа, яким на грунті неприязних стосунків, що виникли раптово, наніс ОСОБА_6 з метою позбавлення його життя два удари в область живота та шиї, від чого потерпілий втратив свідомість.

Потім ОСОБА_1 наніс удари тим же ножем у живіт та руку ОСОБА_5., яка з метою упередження його протиправної поведінки не пускала його до кімнати, де у той час ховалась ОСОБА_3

Подолавши опір ОСОБА_5., ОСОБА_1 зайшов до кімнати і з метою умисного вбивства наніс ОСОБА_3 два удари ножем в область живота. З метою припинення його дій, ОСОБА_4. ззаду схопив ОСОБА_1 і відвів третій удар ножем у живіт, який прийшовся на гомілку ОСОБА_3

Після цього ОСОБА_1 повернувся до ОСОБА_4 і з метою позбавлення його життя намагався ударити ножем у ліву частину грудної клітини, однак потерпілому вдалося ухилитися, і удар ножем прийшовся на ліве плече, а другий - в область шиї потерпілого.

За тим ОСОБА_1. вибіг на балкон від ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які намагалися присікти його дії і закрили його там. Однак, ОСОБА_1 вибивши скло, проник до кімнати і знову почав розмахувати ножем. ОСОБА_4, який захищався табуретом, вдалося виштовхати ОСОБА_1 за межі квартири і зачинити двері.

Через деякий час ОСОБА_1 позвонив на мобільний телефон ОСОБА_4 і сказав, що прийде і доб'є їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що стало підставою неправильної кваліфікації його дій, на інші порушення кримінально-процесуального законодавства, не конкретизуючи їх. ОСОБА_1 також вказує на протиріччя у показаннях потерпілих, необгрунтоване відхилення судом клопотань захисту. Вважає, що діяв у стані необхідної оборони.

У касаційній скарзі захисник просить вирок суду змінити у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а також з огляду на невідповідність призначеного ОСОБА_1. покарання його особі та тяжкості злочину внаслідок суворості. Захисник вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати за фактами спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_5., ОСОБА_6 на ст. 124 КК України, а за фактом спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 виправдати. Захисник вказує, що ОСОБА_1, наносячи потерпілим тілесні ушкодження, перевищив межі необхідної оборони. Судом необгрунтовано визнано допустимими доказами у справі протокол огляду мобільного телефону від 7 жовтня 2008 року та визнання його речовим доказом, оскільки вони здобуті з порушенням ст. 187 КПК України. Крім того, на думку захисника, змінюючи обвинувачення ОСОБА_1., прокуратура і суд порушили вимоги ст.ст. 246, 277 КПК України.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок - без змін, потерпілих, які просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Як убачається із вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, є правильними.

ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що 21 вересня 2008 року прийшов до квартири ОСОБА_3 з метою встановлення причини розриву стосунків з ОСОБА_3 під час розмови виник конфлікт через ОСОБА_6., якого він вважав новим хлопцем своєї колишньої співмешканки, і всі потерпілі почали його бити, а він, захищаючись, взяв навпомацки предмет, яким почав наносити удари потерпілим. При цьому перебував в шоковому стані і не пам'ятає, як пішов з квартири (т.4, а.с.51-53).

Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила у судовому засіданні показання, які вона давала у ході досудового слідства, і пояснила, що 21 вересня 2008 року, близько 16 години, до неї додому, де були батьки та знайомий ОСОБА_6, прийшов ОСОБА_1, який поводив себе агресивно, а на висловлені зауваження наніс удар ножем ОСОБА_6 Після цього вона намагалась припинити дії ОСОБА_1, застосувавши пляшку, але він наніс удари ножем матері та їй. Коли дії ОСОБА_1 намагався припинити батько, він також вдарив його (т.4, а.с. 56-57).

Як убачається з показань потерпілих ОСОБА_5. та ОСОБА_4 у судовому засіданні, ОСОБА_1 раніше погрожував їм вбивством, про що вони заявляли до правоохоронних органів, а 21 вересня 2008 року, після того, як він наніс удари ножем потерпілим, їм вдалося загнати його на балкон і зачинити двері, однак він вибив скло, повернувся до кімнати і намагався знову нападати на потерпілих (т.4, а.с. 60-65).

Вказані показання потерпілих підтвердив у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7(т.4, а.с. 75-76).

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за якими йому пред'явлено обвинувачення, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8., який пояснив у судовому засіданні, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникали конфлікти, на початок вересня 2008 року вони стосунки між собою розірвали (т.4, а.с.78-79), а також свідка ОСОБА_9., який підтвердив, що ОСОБА_3 розповідала, що боїться за своє життя через погрози ОСОБА_1, приходила на роботу з тілесними ушкодженнями, які пояснювала нібито аварією чи падінням (т.4, а.с. 88-89).

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 у судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 10 років проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_12., яку він постійно бив, тому вона розірвала з ним стосунки і не повідомляє про місце свого перебування, оскільки боїться помсти з боку ОСОБА_1 (т.4, а.с. 85-86, 87-88).

Про винність ОСОБА_1 свідчать дані висновків судово-медичних експертиз від 20 жовтня 2008 року, згідно з якими у ОСОБА_3 виявлені проникаючі колото-різані поранення передньої черевної стінки в мезогастрії ліворуч, що переходить у раньовий канал, що йде по м'язах передньої черевної стінки з пошкодженням брюшини у правому підребер'ї, а також непроникаючі колото-різані поранення правого стегна, що спричинені від дії трьох ударів плаского колюче-ріжучого предмету типа леза ножа; за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких як небезпечні для життя (т.1, а.с.224-225); у ОСОБА_6. виявлені проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки праворуч, що переходить у раньовий канал з пошкодженням краю печінки, жовчного міхура, внутрішньочеревинний крововилив, різана рана шиї праворуч, що спричинені від дії двох ударів гострого плаского колюче-ріжучого предмету типа леза ножа; за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких як небезпечні для життя (т.1, а.с.211-212); у ОСОБА_5. виявлені проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з пошкодженням великого сальника, спричинене від дії плаского колюче-ріжучого предмету типа леза ножа, а також різані рани правої кисті; за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких як небезпечні для життя (т.1, а.с.217-218).

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 10 жовтня 2008 року, у ОСОБА_4 виявлені колото-різане поранення лівого плеча з пошкодженням сухожилля довгої головки біцепса, яке спричинено від дії плаского колюче-ріжучого предмету типа леза ножа, а також різана рана шиї праворуч, можливо, лезом ножа; за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я понад 21 добу (т.1, а.с. 230-231).

Судом також досліджено дані протоколу огляду місця події від 21 вересня 2008 року (т.1, а.с. 13-31) та висновку судово-психіатричної експертизи від 24 грудня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_1 в момент вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2, а.с. 124-129).

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони, а відтак перевищив її межі стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6., а стосовно ОСОБА_4 у його діях відсутній склад злочину, є безпідставними.

Судом перевірялася версія про те, що ОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони і перевищив її межі, однак свого підтвердження у судовому засіданні вона не знайшла.

Відповідні твердження ОСОБА_1 спростовуються наведеними доказами, а також тим, що згідно зі ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів

особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно з ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 наніс удари ножем кільком особам, при цьому долаючи їхній спротив. Характер та локалізація ударів ножем свідчать про те, що вони були здійснені у життєво важливі органи.

Отже, ОСОБА_1 після нанесення ударів ножем ОСОБА_6, ОСОБА_5. продовжував конфлікт, чим вимусив потерпілого ОСОБА_4 оборонятися і використовувати при цьому наявні у квартирі засоби. Особа не може бути визнана такою, що перебуває у стані необхідної оборони, якщо вона викликала напад цілеспрямовано, щоб використати його як привід для вчинення протиправних дій.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) , висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме у такому розумінні вони повинні оцінюватись судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується із висновком суду, який проаналізував приведені вище дані у їх сукупності і, належно мотивувавши своє рішення, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 діяв з непрямим умислом на вбивство потерпілих, тобто з усвідомленням суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбаченням їх суспільно небезпечних наслідків і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення судом ст. 187 КПК України, а також і прокуратурою ст.ст. 246, 277 КПК України позбавлені підстав.

Колегією суддів не встановлено порушень ст. 187 КПК України, оскільки вказаний у скарзі доказ відповідає вимогам ст. 65 КПК України, і суд, дослідивши дані протоколу огляду мобільного телефону, на якому була записана розмова потерпілої з ОСОБА_1, не поклав їх в основу обвинувачення ОСОБА_1 (т.2, а.с. 68-75; т.4, а.с.91).

Також колегія суддів вважає, що постанова про зміну обвинувачення від 18 березня 2009 року винесена з дотриманням вимог ст. ст. 246, 277 КПК України.

Аналіз приведених даних, взятих у їх сукупності, дав підстави суду дійти правильного висновку щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п. 13 ч.2 ст. 115 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_1. покарання його особі та тяжкості злочину, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

При обранні міри покарання ОСОБА_1. суд урахував положення ст. 65 КК України, обгрунтував її даними про особу винного та правильно призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1., про що йдеться у скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника-адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2009 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.