Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, такого,

що не має судимості,

засуджено:

за ч.1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.2 ст. 358 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обв'язок, передбачений п.2 ст. 76 КК України.

За ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України ОСОБА_1 виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року зазначений вирок залишено без зміни. Цією ж ухвалою уточнено вирок та постановлено вважати ОСОБА_1 виправданим за ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у період з березня 2002 року по 30 травня 2003 року за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, неодноразово підробив документи, які надають права або звільняють від обов'язків з метою їх подальшого використання, від імені приватного підприємця ОСОБА_2 та інших суб'єктів господарювання, а також, обіймаючи посаду директора ТОВ "Золота Нива", вчинив службове підроблення, тобто склав завідомо неправдиві документи.

Крім того, досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах та легалізації (відмиванні) коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, вчинені повторно і за цим обвинуваченням ОСОБА_1 виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення в частині його виправдання за ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства та легалізації (відмиванні) коштів, здобутих злочинним шляхом, але суд дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам та безпідставно виправдав його.

У доповненні до касаційного подання прокурор просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 358 КК України змінити, а справу в цій частині закрити на підставі ст. 49 КК України в зв'язку з закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Саленка І.В. на підтримання касаційного подання, ОСОБА_1, який просив подання прокурора залишити без задоволення, а вирок суду щодо нього без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 358 КК України, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, що по суті у поданні не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій засудженого за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 358 КК України є правильною і у подані не оспорюється.

Однак рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України ухвалено судом з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, є незаконним та необгрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданніі оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено у ч.4 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом не доведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. З врахуванням цих вимог закону. постановлення виправдувального вироку можливо у випадках, якщо всі обставини під час досудового слідства та судового розгляду справи досліджені всебічно, повно й об'єктивно, всі докази встановлені і досліджені в порядку, передбаченому КПК України (1001-05) , і цими доказами винуватість особи у вчиненні злочину не підтверджується, а можливості встановити нові докази досудовим та судовим слідством вичерпані. Точне виконання вимог цієї статті забезпечує постановлення законного і обґрунтованого вироку.

Ці вимоги закону при розгляді справи судом дотримані не були. Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України, суд не сформулював висновку про те, що під час досудового слідства та судового розгляду справи всі обставини справи були досліджені повно, всебічно й об'єктивно, однак доказів його винуватості у вчиненні злочинів не здобуто і можливостей відшукати інші докази немає, а всупереч вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, суд обґрунтував висновок про недоведеність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України, пославшись вибірково лише на частину доказів, що є у матеріалах справи, і не навів жодних мотивів, з яких відкинув інші докази. У вироку також відсутні аналіз та оцінка доказів за кожним окремо епізодом обвинувачення, а виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України суд зробив узагальнений висновок за усіма епізодами, що його винність не доведено.

Місцевий суд не навів переконливих доводів на спростування обвинувачень, висунутих органом досудового слідства про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України, та не навів мотивів, з яких відхилив докази на підтвердження цього обвинувачення.

Ці порушення вимог закону лишились поза увагою суду апеляційної інстанції, а доводи апеляції прокурора не були перевірені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи, що є підставою, відповідно до ст. 398 КПК України, для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Оскільки обвинувачення, за яким ОСОБА_1 виправданий, пов'язане з обвинуваченням, за яким його засуджено, то колегія суддів вважає за необхідне вирок суду щодо нього скасувати повністю, як в частині виправдання ОСОБА_1, так і в частині його засудження.

Під час нового судового розгляду необхідно повно, всебічно і об'єктивно розглянути всі обставини справи, дослідити докази у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом і дати їм належну оцінку. В залежності від встановленого вирішити питання щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і правильно кваліфікувати його дії, а також перевірити зазначені у доповненні до касаційного подання прокурора підстави для закриття справи, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, і постановити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2008 року та Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду іншим суддею.