Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Цією постановою

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

раніше не судимого, -

- на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 140 КК України 1960 року, у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо них закрито.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися в тому, що вони в ніч на 18 грудня 1994 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб з метою таємного заволодіння майном ОСОБА_3 який, будучи перед цим побитим, знаходився на вул. Пролетарській напроти будинку АДРЕСА_1, підійшли до нього та таємно викрали шапку з хутра ондатри, вартістю 6000000 карбованців (600 грн. у перерахунку за станом на 17.12.1994 року), якою розпорядилися на власний розсуд.

Ці дії обвинувачених органи досудового слідства кваліфікували за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року.

У судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили клопотання про закриття справи щодо них у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року, і постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2008 року зазначене клопотання задоволено, кримінальну справу щодо них закрито на підставі ч.2 ст. 11-1, 282 КПК України і ст. 49 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2008 року зазначена постанова місцевого суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишена без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суди першої і апеляційної інстанцій порушили вимоги кримінально-процесуального закону та не звернули увагу на неповноту та неправильність досудового слідства, внаслідок чого дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були неправильно кваліфіковані за ч.2 ст. 140 КК України 1960 року. Також зазначає, що органами досудового слідства не були виконані вказівки, викладені в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2005 року, якою було скасовано вирок про засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року з направленням справи на додаткове розслідування.

Окрім того, вказує, що її не було повідомлено про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги потерпілої, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7-1, ч.2 ст. 11-1 КПК України особа на підставі ст. 49 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності із закриттям справи у зв'язку із закінченням строків давності, якщо вона проти цього не заперечує.

Суд, правильно встановивши, що діяння, в якому обвинувачувалися ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України (1960 року), та визнавши наявність правових підстав, передбачених ст. 49 КК України, для звільнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення цього діяння у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення діяння до часу розгляду справи в суді пройшло більше 13 років, урахувавши думку ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які просили про закриття кримінальної справи щодо них з цієї підстави, прийняв законне й обґрунтоване рішення про звільнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 140 КК України (1960 року), у зв'язку із закінченням строків давності та правильно закрив кримінальну справу щодо них.

Таке рішення було прийнято судом і з огляду на думку потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні не заперечувала проти закриття справи щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року (т.4 а.с.125 зв.).

Доводи потерпілої ОСОБА_4 про те, що дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неправильно були кваліфіковані за ч.2 ст.140 КК України 1960 (2001-05) року, безпідставні, оскільки органами досудового слідства з урахуванням того, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, на підставі сукупності доказів, у тому числі показань ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даних протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, ОСОБА_8, очних ставок між ОСОБА_8 і ОСОБА_2, ОСОБА_8 і ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8, а також інших доказів, було встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, повернувшись через деякий час до побитого з інших мотивів ОСОБА_3, таємно викрали у нього шапку з хутра ондатри, а тому обґрунтовано перекваліфіковано їх дії з ч.3 ст. 142 на ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року (т.4 а.с. 54).

Про це було повідомлено потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які заперечень проти цього не висловили (т. 4 а.с. 55).

За таких обставин немає підстав вважати, що судом були порушені вимоги закону при винесенні постанови про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та звільнення їх від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч.2 ст. 140 КК України 1960 року, у зв'язку із закінченням строків давності.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Твердження ОСОБА_4 про те, що органами досудового слідства не були виконані вказівки, викладені в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 21.12.2005 року, щодо встановлення осіб, винуватих у смерті потерпілого ОСОБА_3, не обґрунтовані.

Так, у матеріалах справи (т.3 а.с. 165, 169) наявні ухвали Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2004 року і від 11 січня 2005 року про закриття у зв'язку із закінченням строків давності кримінальної справи в частині побиття ОСОБА_3 з хуліганських спонукань щодо ОСОБА_8, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України, а також у частині умисного спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть, щодо ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 101 КК України 1960 року, які в установленому законом порядку не скасовані та набули законної сили. З цими постановами погоджувались і потерпілі.

Окрім того, органами досудового слідства були виконані вимоги, зазначені в ухвалах Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2005 року та Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 лютого 2008 року, якими справа по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року направлялась на додаткове розслідування.

Та обставина, що розгляд місцевим судом справи по обвинуваченню ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року відбувся у відсутності потерпілої ОСОБА_4, не є порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки остання була повідомлена про притягнення зазначених осіб органами досудового слідства до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року, про місце та час і місце розгляду справи та надала суду заяви про розгляд справи у її відсутності (т.4 а.с. 84, 115, 116, 123).

Як убачається зі справи, Козятинським міськрайонним судом було направлено повідомлення на адресу потерпілої ОСОБА_4 про призначення справи щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до слухання в Апеляційному суді Вінницької області із зазначенням місця, дати і часу слухання справи (т.4 а.с.133), а тому посилання потерпілої на порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке виразилося в неповідомленні її про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку, безпідставні.

З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2.