Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про встановлення статусу інваліда війни, -

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира встановити йому статус інваліда війни 3 групи відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (302-94-п) , передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (302-94-п) , посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи.

У 2012 році позивач звернувся до УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира із заявою про встановлення статусу інваліда війни.

Листом УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира від 07.12.2012 р. позивача повідомлено, що у наданих ним документах відсутні відомості про залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а тому підстави для встановлення статусу інваліда війни відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач документально не підтвердив своєї участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оброни, що є однією з обов'язкових умов для отримання статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивачем не було надано відповідачу усіх необхідних документів, які дають йому право на отримання статусу інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. у даній справі - без змін.

ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .