Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 30 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 29 травня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу -

8 вересня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК

України на п'ять років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі,

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 4 жовтня 2007 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, обидва у стані сп'яніння, вдерлися до господарської будівлі та гаража мешканця с. Троїцьке Любашівського району ОСОБА_3 і вчинили крадіжку майна на суму 2.651 грн. 20 коп.

17 і 21 вересня та у ніч на 15 жовтня 2007 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 спочатку з приміщення електроцеху, а потім - з гаража ТОВ "Тілігул", що в с. Троїцьке Любашівського району, таємно викрали майно на загальну суму 6.238 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні з доповненням до нього прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки судом злочинних дій засудженого, твердить, що суд всупереч вимогам закону не застосував до ОСОБА_1 правила ст. 71 КК України та призначив йому м'яке покарання.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2., щодо якого судове рішення не оскаржується і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила скасувати вирок щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд послався на докази, що містяться у матеріалах справи.

Приймаючи рішення про покарання ОСОБА_1, суд, як видно з вироку, послався виключно на те, що він активно сприяв розкриттю злочину.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, у стані алкогольного сп'яніння вчинив тяжкий злочин. На зазначені обставини місцевий суд послався у вироку, проте повною мірою їх не врахував.

Крім того, маючи дані про те, що ОСОБА_1 учинив новий злочин після постановлення вироку суду від 8.09.2003 року (а. с. 234), але до повного відбуття покарання, суд в порушення вимог закону не призначив засудженому покарання за правилами, передбаченими в ст. 71 КК України.

У такому разі доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку та необхідність його скасування через м'якість призначеного засудженому покарання, а також через неправильне застосування кримінального закону є слушними.

Вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону. У разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 29 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд.