Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення.

Вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року

ОСОБА_1

21 березня 1986 року народження, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосування ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. Відповідно до вимог ст. 76 КК України його зобов'язано повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2008 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою із особою, кримінальна справа щодо якого виділена в окреме провадження, 1 серпня 2007 року приблизно о 8 год. біля будинку АДРЕСА_1застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, вчинив напад на ОСОБА_2, який рухався у інвалідному візку, в ході якого, скориставшись безпорадним станом останнього, завдав йому заздалегідь приготовленою палицею численні удари в область тулуба та верхніх кінцівок, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, та заволодів майном потерпілого на загальну суму 37 759,12 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1покарання ступені тяжкості вчиненого та особі засудженого внаслідок м'якості, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання в частині, що стосується доводів про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України, захисника засудженого, яка заперечувала проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи, доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Обґрунтовуючи висновок про можливість звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням, суд послався на обставини, що пом'якшують покарання, якими визнав явку ОСОБА_1. з повинною, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування матеріальної шкоди.

Разом із тим, поза увагою суду залишилися конкретні обставини, за яких, як встановлено судом, вчинено даний злочин, зокрема, характер дій ОСОБА_1., який стягнув ОСОБА_2 з інвалідного візка, в якому він рухався, скористався його безпорадним станом, завдавши численні удари палицею по всьому тілу та спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, після чого заволодів його сумкою із грошима.

З цього убачається, що злочин вчинено щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані, що відповідно до ст. 67 КК України є обтяжуючою покарання обставиною, однак вона не врахована судом при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Неналежним чином суд оцінив й активну роль ОСОБА_1. при вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_2, а саме, безпосереднє виконання засудженим дій об'єктивної сторони даного складу злочину у вигляді нападу з метою заволодіння майном та застосування до потерпілого насильства, небезпечного для його життя і здоров'я.

Окрім того, з матеріалів кримінальної справи та показань ОСОБА_1 на досудовому слідстві убачається, що напад на ОСОБА_2 з метою заволодіння майном він та особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, спланували заздалегідь, з'ясувавши час та маршрут руху ОСОБА_2 та приготувавши палицю для заподіяння ударів.

Наведене, а також ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, ставлять під сумнів обґрунтованість висновку суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Окрім того, обґрунтовуючи застосування ст. 69 КК України, суд всупереч закону неналежним чином мотивував рішення про призначення ОСОБА_1 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 187 КК України.

Зокрема, врахувавши, що ОСОБА_1. вперше притягується до кримінальної відповідальності, до вчинення злочину позитивно характеризувався за місцем проживання та навчання, його стан здоров'я та сімейні обставини, суд не зазначив у вироку, яким чином вони стосуються події злочину, пов'язаного з розбійним нападом на ОСОБА_2, та істотно знижують ступінь його тяжкості.

На вказані порушення закону щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання звертав увагу прокурор в апеляції, в якій він ставив питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом нового вироку й призначення засудженому покарання без застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

Однак апеляційний суд належно не оцінив вищезазначене, та, визнавши доводи прокурора безпідставними, залишив вирок без змін.

Таким чином, по справі як судом першої, так і апеляційної інстанцій, допущено порушення вимог закону, у зв'язку із чим постановлені по справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими і справедливими.

З урахуванням того, що прокурор в апеляції ставив питання, аналогічні касаційному поданню, які апеляційним судом належно не оцінені, колегія суддів касаційного суду вважає необхідним скасувати лише ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, що сприятиме якнайшвидшому виконанню завдань кримінального судочинства та економії процесуальних засобів.

З огляду на вказане касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

При новому апеляційному розгляді суду слід врахувати доводи апеляційного та касаційного подань про м'якість призначеного засудженому покарання, перевірити дотримання судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання вимог ст. 65 КК України та прийняти законне рішення.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.