Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 810/4592/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максібуд Інжиніринг"

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.03.2014 № 0003262202.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Каліон" за період січень-квітень 2013 року, складено акт від 12.02.2014 № 86/22-01/36949559, в якому встановлені, зокрема, порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, 07.03.2014 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0003262202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 869 497,98 грн., з яких за основним платежем - 695 598, 38 грн. та 173 899, 60 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Каліон", на виконання умов договорів будівельного підряду, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, договорами, актами приймання-передачі матеріалів, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, формами КБ-3, податковими накладними, платіжними дорученнями, ліцензіями.

Матеріали справи свідчать, що основним видом господарської діяльності позивача є інші спеціалізовані будівельні роботи. Підприємство виконує роботи з монтажу фасадних систем при будівництві будівель і споруд. Також, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про взяття на облік якого є відповідна довідка № 118/2010 від 26.10.2010.

Використання позивачем у власній господарській діяльності, придбаних у TOB "Каліон" будівельних робіт, підтверджується також і первинними документами щодо подальшої їх реалізації іншим контрагентам позивача - замовникам і генеральним підрядникам, а саме: TOB "Ренейссанс Інжиніринг і Констракшн" та TOB "Аеробуд". З ціни подальшого продажу, придбаних у TOB "Каліон" робіт, позивачем сформовані податкові зобов'язання, які своєчасно і в повному обсязі сплачено до бюджету.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.03.2014 № 0003262202.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .