Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеною ухвалою до:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимої,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 п.2 ст. 115 КК України, застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 3 липня 2007 року, біля 7 години, в с. Малий Любінь Городоцького району Львівської області у стані неосудності, з метою умисного вбивства своєї малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, умисно кинула останню в криницю, що знаходилася в господарстві, спричинивши механічну асфіксію, внаслідок закриття дихальних шляхів водою - втоплення, внаслідок чого наступила смерть малолітньої ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене за ознаками злочину ч.2 п.2 ст. 115 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, посилаючись на неповноту і однобічність судового розгляду справи, а також на те, що ОСОБА_1 не становить особливої небезпеки до суспільства, просить ухвалу апеляційного змінити і застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку захисника, який підтримав касаційну скаргу, міркування прокурора, яка вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 п.2 ст. 115 КК України, обґрунтований зібраними у справі і наведеними в ухвалі доказами, що у касаційній скарзі й не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, то вони не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Згідно з актом № 225 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 01.08.2007 р. ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії у стані загострення і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих дій вона також перебувала у хворобливому стані і не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати і ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом (а. с. 87-88).

У судовому засіданні судово-психіатричний експерт Гульчій Б.М. даний висновок підтримав.

Актами від 22.02.2008р. за №214 та від 21.08.2008р. за №23 встановлено, що ОСОБА_1 проходить лікування психотропними медикаментами, але повністю з психотичного стану не вийшла. Їй встановлено діагноз: параноїдна шизофренія, період формування ремісії, за своїм психічним станом на даний час потребує продовження застосування примусового заходу медичного характеру в умовах психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинила суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя своєї малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 94 ч.5 КК України щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, судом може бути застосовано госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом.

За таких обставин, враховуючи висновки вище зазначених експертиз про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання та з урахуванням характеру скоєного нею суспільно-небезпечного діяння, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру і лікування у медичному закладі з суворим режимом у відповідності до вимог ст. 94 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 - без змін.