Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 2 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на два роки іспитового строку і покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України,

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 31 серпня 2007 року, керуючи за дорученням автомобілем "ВАЗ-21063", д/н НОМЕР_1, в с. Замостя Вижницького району, порушив вимоги п. п. 12.3; 13.3 Правил дорожнього руху, і при об'їзді групи велосипедистів, не справившись з керуванням, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 17 червня 2008 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1 з направленням справи на додаткове розслідування. Твердить, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм КПК України (1001-05) . Вказує, що його як потерпілого не ознайомили з матеріалами справи, які містять сфальсифіковані докази. Вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон і призначив винуватому м'яке покарання. На його думку, в діях засудженого вбачається склад ще й іншого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ потерпілого ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу та просив скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1 і направити справу на додаткове розслідування, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що немає підстав для її задоволення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, у тому числі, показаннями самого засудженого, який неодноразово твердив, що вечором 31 серпня 2007 року, рухаючись автомобілем з с. Замостя в м. Вашківці та здійснюючи об'їзд групи велосипедистів, які слідували в попутному напрямку, він допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3

Ці показання засудженого підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які, крім того, зазначили, що ОСОБА_1 після вчинення ДТП весь час перебував на місці пригоди, збігаються вони й з тими даними, які містяться у протоколах огляду місця події і транспортного засобу, висновках судово-медичної експертизи.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Доводи потерпілого про вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України перевірялися як судом першої, так і апеляційної інстанцій, і не знайшли свого підтвердження. Свої рішення суди належним чином мотивували. Колегія суддів не має підстав ставити їх під сумнів.

Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_1 у відповідності з вимогами закону. Судом були враховані дані про особу засудженого, всі обставини, які мають значення для справи, у тому числі молодий вік ОСОБА_1, те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав свою вину і щиро розкаявся, він позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а. с. 103 - 105). З таким рішенням місцевого суду небезпідставно погодилася апеляційна інстанція. Тому вважати, що рішення суду про застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України є необґрунтованим і таким, що суперечить загальним засадам призначення покарання, підстав немає.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушення ними норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Твердження потерпілого про порушення його прав є безпідставними. З матеріалами справи він був належним чином ознайомлений, про що свідчить протокол на а. с. 119.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.