Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 31 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них,

вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 червня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця селища Калінінського Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 4 роки та відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця села Краснолюбецького Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

За ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_2 виправдано.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4. по 1 000 гривень кожному на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 736 гривень та 2 000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 6 липня 2007 року приблизно о 16-ій годині на березі річки Інгулець на відстані 1-го кілометра від селища Калінінського Великоолександрівського району Херсонської області грубо порушили громадський порядок. З мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, що супроводжувалося винятковим цинізмом, почали безпричинно чіплятися до потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4. та кидати в них каміння. Продовжуючи свої злочинні дії, Головко О.В. численними ударами рук та ніг по обличчю заподіяв потерпілому Стеценку І.С. умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. В результаті хуліганських дій Думяку В.С. були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2008 року вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджені порушують питання про скасування судових рішень та закриття справи. Вважають, що вони захищалися від неправомірних дій потерпілих та діяли в межах необхідної оборони, а тому не підлягають притягненню до кримінальної відповідальності. Зазначають, що суд не проаналізував їх показання та показання названих ними свідків і не навів підстав визнання їх необґрунтованими. Крім того, посилаються на те, що апеляційний суд розглянув справу у їх відсутність.

На касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 подав заперечення, у яких, посилаючись на мотивацію суду, просить залишити вирок без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Сорокіної О.А. про скасування ухвали апеляційного суду в зв'язку з розглядом справи без участі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підлягали обов'язковому виклику в суд, через порушення в апеляціях потерпілого та прокурора питання про погіршення їх становища, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства суд дійшов на підставі показань самих засуджених, які не заперечували факту конфлікту з потерпілими, у ході якого заподіяли їм тілесні ушкодження; показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4., з яких убачається, що коли вони ловили рибу до них підійшли засуджені й почали кидати в них камінням, безпричинно чіплятися та, використавши незначний привід, завдаючи удари руками, ногами та камінням по голові, побили їх. Цього висновку суд дійшов також на підставі показань свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_8 - очевидців того, як засуджені безпричинно чіплялися до потерпілих, штовхали їх, а потім руками та ногами стали їх бити. Даними висновків судово-медичних експертиз підтверджено, що виявлені у ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ушкодження, могли утворитися внаслідок побиття їх засудженими.

Таким чином, посилаючись на ці та інші зазначені у вироку докази, які були оцінені в сукупності на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у злісному хуліганстві та правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 296 КК України.

У контексті наведеного безпідставними є твердження засуджених про перебування в стані необхідної оборони щодо дій потерпілих, оскільки у матеріалах справи немає об'єктивних даних для такої кримінально-правової оцінки. ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_4 не вчинили щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправного насильства, з їх боку не існувало реальної загрози заподіяння шкоди їх життю чи здоров'ю, тобто вони не вчинили дій, від яких засуджені вимушені були захищатися.

Не впливають на законність ухвали апеляційного суду й доводи скарги про те, що суд порушив право на захист засуджених, розглянувши справу без їх участі.

Унаслідок подання апеляцій потерпілим ОСОБА_5 та прокурором місцевий суд завчасно повідомив заінтересованих осіб, у тому числі й засуджених, про дату призначення справи до апеляційного розгляду. З урахування того, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, й від них не надійшло відповідного клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, апеляційний суд у визначений день розглянув справу без них й ухвалив рішення, яке не погіршує їхнього становища.

Із наведеного видно, що суди забезпечили можливість засудженим брати участь у перегляді справи апеляційним судом та скористатись наданими їм процесуальними правами.

Інших причин та підстав для скасування судових рішень в касаційній скарзі не наведено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2008 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.