Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 9 вересня 2008 року.

Вироком суду засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 9 вересня 2008 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення крадіжки майна ОСОБА_2 на загальну суму 900 гривень, поєднаної з проникненням в приміщення господарської будівлі його домоволодіння в с. Нещеретове Білокуракинського району Луганської області.

Крім того, ОСОБА_1, з метою вчинення розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло потерпілих ОСОБА_3 таОСОБА_4, виготовив маску з розрізами для очей, підготував рукавички, а також дерев'яну палицю. Реалізуючи свій злочинний намір, він разом з особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження,

13 лютого 2008 року близько 19 години в с. Заїківка Білокуракинського району Луганської області проникли до будинку ІНФОРМАЦІЯ_2, де завдали потерпілим численних ударів дерев'яними палицями по голові та іншим частинам тіла, після чого зв'язали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та заволоділи їх грошима, мобільним телефоном та іншим майном на загальну суму 2 290 гривень.

Також ОСОБА_1 придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю і бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

У касаційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_1 заперечує вчинення ним готування до розбійного нападу, а також заподіяння потерпілому ОСОБА_3 ударів дерев'яною палицею по голові. Однак просить врахувати його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та пом'якшити призначене судом покарання із застосуванням

ст. 69 КК України. Також вказує на порушення його права на захист, зокрема, мати захисника за призначенням.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки та незаконному поводженні зі зброєю та правильність кваліфікації судом його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не заперечується.

Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості та стосовності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу, і такий висновок суду ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, наведених у вироку.

ОСОБА_1, як видно з його показань в судовому засіданні, вину у вчиненні злочину щодо подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 визнав повністю і детально розповів про підготовку до нападу та події в будинку потерпілих. Зокрема, він пояснював, що увірвавшись до однієї з кімнат, побачив ОСОБА_3, якому завдав навідліг декілька ударів дерев'яною палицею, внаслідок чого вона переламалась.

Показання ОСОБА_1 підтверджуються та узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_3 таОСОБА_4 про обставини їх побиття та заволодіння майном, даними протоколу огляду місця події про виявлення уламків палиці в будинку потерпілих, з висновками судово-медичних експертиз про характер та локалізацію спричинених ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), а доводи скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України є правильною.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини їх скоєння, дані про особу засудженого. Зокрема було взято до уваги, що розбійний напад вчинено щодо двох осіб похилого віку, одному з яких було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, на підставі чого суд дійшов висновку про підвищену суспільну небезпечність засудженого.

Суд також зважив на обставини, які пом'якшують покарання, аналогічні тим, на які посилається засуджений у касаційній скарзі. Твердження ОСОБА_1 про вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин перевірялись судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення не вбачається.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення права на захист є непереконливими. Як убачається з матеріалів справи,

ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і розгляду справи в суді першої інстанції відмовився від участі захисника та сам здійснював захист своїх інтересів, при цьому не пов'язував таку відмову зі своїм матеріальним становищем (а. с. 240, 286).

Отже порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законний і обґрунтований вирок, у тому числі й тих, на які посилається засуджений, не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.