Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2009 року кримінальну

справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо останньої судові рішення.

Вироком Дебальцевського міського суду Донецької області від 20 травня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2008 року вирок змінено, дії ОСОБА_1 перекваліфіковано на ч.2 ст. 121 КК України та призначено сім років позбавлення волі.

З урахуванням внесених у вирок змін ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона у стані алкогольного сп'яніння 7 грудня 2007 року приблизно о 18 год. в квартирі АДРЕСА_1в ході бійки із ОСОБА_2. завдала останньому ножем декілька ударів в область грудної клітки та лівого плеча, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких він помер.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність перекваліфікації апеляційним судом дій ОСОБА_1 на ч.2 ст. 121 КК України з огляду на наявність в її діях умислу на позбавлення життя ОСОБА_2просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї засуджена ОСОБА_1, стверджуючи про неправильну кваліфікацію її дій за ч.2 ст. 121 КК України, а також суворість покарання, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати її дії на ст. 118 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги засудженої, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2., які спричинили його смерть, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних та оцінених належним чином доказах, і є обґрунтованими.

Твердження засудженої ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію її дій за ч.2 ст. 121 КК України з огляду на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_2. вона завдавала, перебуваючи у стані необхідної оборони, межі якої перевищила, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, засуджена ОСОБА_1 показала, що 7 грудня 2007 року під час спільного розпивання спиртних напоїв між нею та ОСОБА_2. виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_2штовхнув її, від чого вона впала на підлогу, де підібрала ніж. Коли він підняв її та повалив на диван, вона продовжувала тримати у руках ніж, а потім, для того, щоб звільнитися відОСОБА_2завдала останньому ножем декілька ударів в ліву частину тіла.

Свідок ОСОБА_3, яка 7 грудня 2007 року також перебувала в квартиріОСОБА_2пояснила, що бачила, як в ході бійки ОСОБА_2та ОСОБА_1 штовхали один одного, остання падала на підлогу. При цьому вона не чула, щоб ОСОБА_2погрожував ОСОБА_1 Після бійки у ОСОБА_2 були рани на тілі. Коли він знепритомнів, хтось викликав швидку допомогу і його забрали до лікарні.

З показань як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3 не убачається, що дії ОСОБА_2 мали агресивний та небезпечний для життя ОСОБА_1 характер. Про це ж свідчить і висновок судово - медичної експертизи, яким у ОСОБА_1 встановлено лише крововиливи правого суглобу на лівій руці та нозі, які є легкими тілесними ушкодженнями, будь - яких ушкоджень в області голови, шиї та інших життєвоважливих органах ОСОБА_1не виявлено.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала в результаті гострої крововтрати внаслідок численних колото - різаних поранень лівого плеча та грудної клітини зліва з пошкодженням легені та серця.

За таких обставин підстав вважати, що дії ОСОБА_2 створювали реальну загрозу життю ОСОБА_1, у зв'язку із чим вона захищалася, не вбачається.

Необґрунтованими є і доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 мала умисел на позбавлення життя ОСОБА_2

Так, апеляційний суд правомірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про існування між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 вкрай неприязних стосунків, які б могли стати мотивом для умисного вбивства. Окрім того, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 почала завдавати ОСОБА_2. удари ножем, який підібрала попередньо, лише після того, як останній повалив її на диван з метою звільнитися від нього. Безпосередньо після спричинення поранень ОСОБА_2., він залишався у свідомості, однак ОСОБА_1, звільнившись від нього, своїх дій не продовжила і вийшла з кімнати.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність достатніх доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на вбивствоОСОБА_2у зв'язку із чим правильно перекваліфікував її дії з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Таким чином, передбачених законом підстав для призначення справи до касаційного розгляду немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційної скарги засудженої ОСОБА_1