Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Київського районного суду м. Полтави від 25 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2008 року.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 25 червня 2008 року

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, такого, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.; на користь Полтавського міського фінансового управління витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2. - 93,72 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено, постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за те, що 25 липня 2007 року о 18 год. 30 хв., керуючи автомобілем "Пежо 205" та рухаючись по майдану Незалежності в м. Полтава, наближаючись на до нерегульованого пішохідного переходу, він порушив вимоги п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху та допустив наїзд на ОСОБА_2., внаслідок чого потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на те, що в основу висновків автотехнічної експертизи покладені вихідні данні, що не ґрунтуються на матеріалах справи, бо згідно протоколу огляду місця події автомобіль ОСОБА_1. під час ДТП знаходився за 1,9 м перед пішохідним переходом. Стверджує, що його автомобіль не рухався в момент зіткнення з потерпілою. Крім того, на його думку, сумнівним є висновок судово-медичної експертизи, оскільки експерту було надано рентгенограму тазового кільця потерпілої, датовану 24.07.07року, тоді як ДТП відбулася 25.07.07 року. Зазначає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1. задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1. в порушенні правил безпеки руху, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_2. були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, яким у вироку дано всебічну, повну та об'єктивну оцінку.

Висновок суду про те що зіткнення автомобіля ОСОБА_1. відбулося на пішохідному переході підтверджено схемою до протоколу огляду місця ДТП, оскільки відстань 1,9 м, що зафіксована на схемі, має прив'язку до дорожнього знаку 5.35 ПДР, розташованого на правій стороні проїжджої частини дороги по ходу руху автомобіля ОСОБА_1. і не свідчить про конкретні межі пішохідного переходу. Тоді як зі схеми вбачається, що ширина дорожньої розмітки 1.14.1 "Зебра" значно більша ніж 4 м. і розташована під кутом до подовжньої осі проїжджої частини дороги.

Крім того, із показань потерпілої ОСОБА_2, свідківОСОБА_3 та ОСОБА_4вбачається, що наїзд на потерпілу стався на пішохідному переході і саме внаслідок того, що ОСОБА_5 не зупинив свого автомобіля, незважаючи на зупинку автомобіля зліва, а продовжив рух і тому зачепив потерпілу, яка рухалася по пішохідному переходу.

Доводи ОСОБА_1. про невідповідність дати рентгенограми, наданої потерпілою, не спростовують висновку судово-медичної експертизи, оскільки в матеріалах справи відсутні данні про те що потерпіла зверталась до травмпункту № 37 24.07.07 року. Крім того матеріалами справи підтверджено, що висновок судово-медичної експертизи щодо потерпілої ОСОБА_2 ґрунтуються на кількох рентгенограмах, виготовлених у різних медичних закладах з 25 по 27 липня 2007року.

Давши належну оцінку зібраним доказам суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та вірно кваліфікував злочинні дії засудженого ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 286 КК України. З такими висновками суду погодився й апеляційний суд, навівши переконливі мотиви необгрунтованості апеляції засудженого. Тому з урахуванням наведеного, підстав для скасування судових рішень за доводами касаційної скарги засудженого касаційний суд не вбачає.

При призначенні покарання за вчинений злочин суд в повній мірі врахував його тяжкість та дані про особу засудженого і призначив покарання, близьке до мінімального, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Тому підстав і для зміни судових рішень з метою пом'якшення призначеного покарання, колегія суддів також не вбачає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. відмовити.