Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 12 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 3 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця

с. Мала Киріївка Бершадського району Вінницької області,

згідно ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 1 рік 6 місяців обмеження волі;

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця

м. Бершадь Вінницької області, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 6 лютого 2008 року у центральному парку відпочинку у м. Бершадь, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, групою осіб учинили хуліганство, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилось в заподіянні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, у тому числі таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, у цей же день ОСОБА_1 учинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2, безпричинно спричинивши їй легкі тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності засуджених злочину й правильності кваліфікації їх дій, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та особам засуджених. Посилається на те, що суд не дотримався вимог ст. 61 КК України, призначивши ОСОБА_1, який на час вчинення злочину був неповнолітнім, покарання у виді обмеження волі. Вважає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання є занадто м'яким.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на час учинення злочину - 6 лютого 2008 року був неповнолітнім. Проте суд, усупереч вимогам закону, призначив йому покарання у виді обмеження волі.

Отже, твердження у касаційному поданні прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є слушними.

Тому колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_1 визнано винним за даним вироком, призначити йому покарання, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Разом із тим, доводи у касаційному поданні прокурора про те, що суд призначив засудженому ОСОБА_2 занадто м'яке покарання, є необґрунтованими.

Як видно з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого. Зокрема, суд узяв до уваги те, що він визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважав, що ОСОБА_2 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, а потерпілий просив суд суворо засуджених не карати (а.с. 174).

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Виходячи наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 3 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Цей же вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.