Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

У листопаді 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області звернулось до суду з позовом до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-червень 2014 року в сумі 23972 грн. 04 коп.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із січня по квітень 2014 року включно у розмірі 15981 грн. 36 коп. залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, звернувся до суду 11 листопада 2014 року.

Залишаючи позов без розгляду з підстав пропуску встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України строку звернення до суду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до заборгованості із відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підлягають застосуванню строки звернення до адміністративного суду, передбачені ст. 99 КАС України, оскільки зазначені витрати не є недоїмкою зі страхових внесків, на яку строк давності не поширюється.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (z0064-04) ), підприємства щомісяця до 25 го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду України повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 99 КАС України, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (справа № 21-3122а15).

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій вищезазначених вимог законів не врахували, а залишивши без розгляду позовні вимоги з підстав пропуску встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду, не вирішили спір по суті позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із січня по квітень 2014 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконних ухвал, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані ухвали підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.