Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року за заявою Львівської митниці Міндоходів про встановлення способу виконання судового рішення у справі № 2а-10602/11/1370 за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Постановою Львівського окружного адміністративного від 1 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1822-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування з 29 серпня 2011 року на державній службі в митних органах ОСОБА_4, в.о. начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці. Поновлено позивача на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 29 серпня 2011 року. Стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27500 грн. 22 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного від 1 лютого 2012 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного від 1 лютого 2012 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2012 року, задоволено заяву Львівської митниці Міндоходів про встановлення способу виконання постанови Львівського окружного адміністративного від 1 лютого 2012 року. Встановлено такий спосіб виконання вказаної постанови: "поновити ОСОБА_4 на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів з 29 серпня 2011 року".

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів з 29 серпня 2011 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про встановлення способу виконання постанови Львівського окружного адміністративного від 1 лютого 2012 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв'язку з утворенням Міністерства доходів і зборів України та реорганізацією Львівської митниці шляхом приєднання її до Львівської митниці Міндоходів, правонаступником Львівської митниці є Львівська митниця Міндоходів, тому в частині назви юридичної особи, в якій підлягає поновленню на посаді позивач, заяву задовольнив.

Разом з тим, суди зазначили, що вимога заявника про зміну порядку та способу виконання постанови суду першої інстанції щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів, не може бути задоволена, оскільки такий спосіб виконання рішення змінить судове рішення по суті.

Стаття 124 Конституції України та ст. 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлені порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті.

Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у такій зміні, не змінюючи при цьому змісту вказаного судового рішення. Зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках.

Однак, зміна на підставі ст. 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14).

Враховуючи, що Львівська митниця Міндоходів просила змінити спосіб та порядок виконання постанови суду першої інстанції шляхом поновлення ОСОБА_4 на посаді не в.о. начальника, а начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказана вимога не може бути задоволена, оскільки встановлення такого способу та порядку виконання судового рішення фактично є зміною обраного судом відповідно до ст. 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, що є недопустимим.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, до того ж, вони перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.