Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 12 лютого 2009 року кримінальну справу щодоОСОБА_1. за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на судові рішення у даній справі.

Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

- за ч.1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 122 КК України 1 рік позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 296 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 2 роки та передбачені ст. 76 КК України обов`язки.

За вироком судуОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 23 липня 2007 року, близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на АЗС "Бріз", що розташована у с.Креховичі Рожнятівського району, сів за кермо автомобіля ВАЗ 2105 державнийНОМЕР_1, який належавОСОБА_2, двигун якого працював і став рухатись на ньому в сторону виїзду з вказаної станції. Однак, проїхавши 30 метрів, при виїзді з території даної станції двигун автомобіля зупинився. Після цьогоОСОБА_2. просивОСОБА_1. вийти з його автомобіля, на що останній з хуліганських мотивів, безпричинно, вчинив побиття потерпілого, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та відірваною з дерев`яного паркану штахетиною побив його автомобіль.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2008 року вирок щодоОСОБА_1. залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодоОСОБА_1. та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі винного. Вказує на те, що, в порушення вимог ст. 277 КПК України, постанову прокурора про зміну обвинувачення в суді не було вручено потерпілому та не роз`яснено йому право підтримувати обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі. Стверджує про порушення апеляційним судом ст. 377 КПК України та неправильне зазначення в описові частині ухвали статей за якими засудженоОСОБА_1.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винностіОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих злочинів та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 296 КК України, грунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, і такі висновки суду не оспорюються в поданні прокурора.

Твердження прокурора про порушення ст. 277 КПК України при зміні обвинувачення в суді позбавлені підстав. Як вбачається з матеріалів справи, потерпілийОСОБА_2. в судовому засіданні 2 листопада 2007 року (а.с.29-30 т.2) дав показання про обставини вчинення ОСОБА_1злочинів щодо нього та стверджував, що матеріальних та моральних претензій до останнього не має, оскільки той повністю відшкодував завдану злочинами шкоду. Крім того, у справі є заява потерпілого ОСОБА_2(а.с.17 т.2) про слухання справи за його відсутності у зв`язку з виїздом на сезонні роботи у якій він просив суворо не каратиОСОБА_1. та призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок м`якості, то доводи з цього приводу є безпідставними.

Місцевий суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1злочинів, а також дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його щире каяття у вчиненому, повне визнання винуватості, відшкодування завданої злочинами шкоди та думку потерпілого, і дійшов вірного висновку про можливість застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК України. А отже, підстав для скасування судових рішень за м`якістю призначеного засудженому покарання, про що йдеться у касаційному поданні прокурора, не має.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, у вступній частині цього процесуального документу неправильно зазначено кримінальні закони, за якими місцевий суд визнав винуватимОСОБА_1., проте вказана обставина не може бути підставою для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційному поданні прокурора, оскільки це не впливає на законність та обгрунтованість засудженняОСОБА_1. за ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 296 КК України. А апеляційний суд не позбавлений можливості, за необхідності, усунути вказану неточність у встановленому процесуальним законом порядку.

Таким чином, перевіряючи справу в межах касаційного подання, і не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення її до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2008 року щодоОСОБА_1 відмовити.