Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лобстер Студіо Фільм"

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2014

у справі № 826/14401/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лобстер Студіо Фільм"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лобстер Студіо Фільм" звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.09.2014 № 00012002205, № 00012012205 та № 00012022205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лобстер Студіо Фільм" щодо взаємовідносин з ТОВ "Старксервіс" за період з 01.09.2012 по 31.12.2013, складено акт № 1317/26-59-22-05/35253458 від 20.08.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 217 107 грн., в т.ч.: за 2012 рік - 39 112 грн., 2013 рік - 177 995 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" у грудні 2013 року на суму 5 973 грн., завищення суми податку на додану вартість, що відображається в рядку 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду "Декларації з податку на додану вартість за січень-грудень 2013 року на загальну суму 107 579 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що відображається в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, підлягає нарахуванню за підсумком поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду" Декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, серпень, вересень, жовтень, листопад 2013 року на загальну суму 111 059 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 02.09.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00012022205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 552 грн.;

- № 00012012205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 824 грн., в т.ч.: 111 059 грн. основного платежу та 27 765 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 00012002205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 271 384 грн., в т.ч.: 217 107 грн. основного платежу та 54 277 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Старксервіс".

Так, між ТОВ "Лобстер Студіо Фільм" (замовник) і ТОВ "Старксервіс" (виконавець) були укладені договори про надання послуг № СТС -1 від 02.11.2012, № СТС-2 від 14.11.2012, № СТС-3 від 20.11.2012, № СТС-4 від 26.12.2012, № СТС-5 від 01.02.2013, № СТС-6 від 01.03.2013, № СТС-7 від 01.03.2013, № СТС-8 від 17.05.2013, № СТС-9 від 02.06.2013, № СТС-10 від 01.10.2013, № СТС-11 від 02.12.2013.

Загальна вартість наданих послуг складається з суми всіх актів виконаних робіт (п. 2.1 вказаного договору).

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні. В підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами в іншому ланцюгу постачання (Консорціум "Менеджмент Консалтинг Груп", ТОВ "Менеджмент консалтинг Груп") надано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні. Позивач мав також господарські взаємовідносини з ТОВ "Іммошан Донской", ТОВ "ББДО". З матеріалів справи слідує, що послуги та роботи надані та отримані позивачем декларувалися.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо протиправності прийнятих відповідачем рішень позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 у справі № 826/5015/14, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014, по внесенню змін до облікових даних платника та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних ТОВ "Старксервіс" в усіх базах даних показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказане судове рішення жодним чином не свідчить про здійснення ТОВ "Старксервіс" господарської діяльності у вказаний період, а постанова суду ґрунтується виключно на процедурних порушеннях податковим органом вимог податкового законодавства щодо проведення звірки та результатів її оформлення; в судовому порядку не підтверджено реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Старксервіс", тобто відсутні операції, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та підставою для формування позивачем валових витрат.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту та витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Так, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, встановлено, що ОСОБА_4 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: ТОВ "Старксервіс". Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_3, вчинено повторно, а також за згодою і безпосередньо за участю ОСОБА_4

Також вироком встановлено, що протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ "Старксервіс" від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконанні роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як встановлено матеріалами справи, договори № СТС-1 від 02.11.2012, № СТС-2 від 14.11.2012, № СТС-3 від 20.11.2012, № СТС-4 від 26.12.2012, № СТС-5 від 01.02.2013, підписані фіктивним директором контрагента позивача - ОСОБА_4 Лише, починаючи з 01.03.2013 та в подальшому договори від імені ТОВ "Старксервіс" підписано ОСОБА_5 При цьому валові витрати та податковий кредит позивачем було сформовано як по договорах підписаних ОСОБА_4, так і ОСОБА_5

Виконавцями в актах здачі-прийняття робіт по вказаних договорах ще у грудні 2012 року вказано ОСОБА_4, договори ним підписувалися до березня 2013 року, тоді як ОСОБА_5 у січні 2013 року вказаний виконавцем в актах здачі-прийняття робіт по договорах поставки, підписаних ОСОБА_4

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Старксервіс", в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лобстер Студіо Фільм" відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .