0670/5301/12 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 01.02.2016 Прийняття

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС від 27.04.2012 № 0000071504.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності поданого уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2011 року, за результатами якої складений акт 07.03.2012 № 1560/23-2/33644098.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено до бюджетного відшкодування за грудень 2011 року суму ПДВ в розмірі 3755024 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року у розмірі 761452 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 № 0000232304 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 3755024 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 938756 грн.

За результатами розгляду первинної скарги на рівні державної податкової служби в Житомирській області скарга TOB "Житомирський картонний комбінат" була задоволена частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 № 0000232304 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 2801754 грн. та штрафної санкції в розмірі 700439 грн., в іншій частині в сумі 953270 грн. зменшеного бюджетного відшкодування та 238317 грн. штрафних санкцій залишено без змін.

Прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 № 0000071504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 953270 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 238317 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення розміру бюджетного відшкодування, стало неврахування відповідачем податкових накладних, виданих контрагентами позивача ТОВ "Профіт Фактор", ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат", ПП "Виробничо-комерційна фірма "Конар-Нова" за господарськими операціями факт здійснення яких не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку (відсутні товарно-транспортні накладні), тобто є недійсними та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту у листопаді 2011 року в сумі 370616,54 грн., в грудні 2011 року в сумі 561091,46 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, та надано їм вірну правову оцінку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Профіт Фактор" було укладено договір поставки макулатури від 07.07.2011 № 73/М, на виконання якого за рахунок та автомобільним транспортом постачальника позивачу поставлено макулатуру у листопаді 2011 року на загальну суму 176736,00 грн., у т.ч. ПДВ 29456,00 грн., у грудні 2011 року на загальну суму 291359,58 грн., у т.ч. ПДВ 48559,93 грн.; з ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат" договір поставки макулатури № 41/М від 01.03.2011, на виконання якого за рахунок та автомобільним транспортом постачальника позивачу поставлено макулатуру у листопаді 2011 року на загальну суму839880,90 грн., у т.ч. ПДВ 139980,14 грн., у грудні 2011 року на загальну суму 1282203,60 грн., у т.ч. ПДВ 213700,60 грн., з ПП "Виробничо-комерційна фірма "Конар-Нова" договір поставки № 142/П від 05.10.2011, на виконання якого за рахунок та автомобільним транспортом постачальника позивачу поставлено сітку, протипінний засіб, барвник, біоцид у листопаді 2011 року на загальну суму 1207082,40 грн., у т.ч. ПДВ 201180,40 грн., у грудні 2011 року на загальну суму 1792985,76 грн., у т.ч. ПДВ 298830,96 грн.

На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем були надані видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки по банківському рахунку.

Крім того, виконання зобов?язань за вищезазначеними договорами поставки у зазначених позивачем обсягах підтверджується поясненнями контрагентами у наданих ними податковим органам поясненнях, довідкою ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 17.09.2012 № 828/22-911/37416280 за результатами зустрічної звірки ТОВ "Профіт-Фактор" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Житомирський картонний комбінат", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Вищезазначені документи були досліджені судами попередніх інстанцій, на підставі їх аналізу, суди дійшли вірного висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ "Профіт Фактор", ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат", ПП "Виробничо-комерційна фірма "Конар-Нова", які були предметом перевірки.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище зазначеними контрагентами, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Профіт Фактор", ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат", ПП "Виробничо-комерційна фірма "Конар-Нова", оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінансово-господарських операцій в силу відсутності трудових ресурсів, основних засобів, виробничих приміщень, транспортних засобів, засновані на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 КАС України (2747-15) безпосередньо до Верховного Суду України.