Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 3 " лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на судові рішення відносно ОСОБА_1

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, не судимий,

працюючий продавцем-консультантом,

засуджений:

- за ст. 307 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ст. 309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 77 КК України ОСОБА_1звільнено від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання і роботи.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнаний винуватим у тому, що він у червні 2007 року у м.Хмельницькому в невстановленої особи придбав з метою збуту психотропні речовини, які незаконно зберігав та збув 9 червня 2007 року і повторно 14 червня 2007 року у м.Хмельницькому за обставин, викладених у вироку.

15 червня 2007 року ОСОБА_1. був затриманий і в нього виявлено при собі наркотичні засоби і психотропні речовини, які він придбав та зберігав, будучи особою, яка раніше скоїла злочин, передбачений ст. 307 КК України.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд мав призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України і за сукупністю злочинів додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що діяння засудженого мають підвищену суспільну небезпеку, тому застосування ст. 75 КК України є необґрунтованим.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Доводи касаційного подання про необґрунтоване звільнення судом ОСОБА_1від відбування покарання з випробуванням колегія суддів вважає безпідставними, так як положення ст. 75 КК України в цілому застосовані правильно, оскільки місцевий суд прийшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, врахувавши тяжкість злочинів, особу ОСОБА_1., який працює, одружений, утримує малолітню дитину, позитивно характеризуються, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Натомість доводи прокурора стосовно додаткового покарання за ч.2 ст. 307 КК України у виді конфіскації майна є цілком правомірними.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також відповідно до положень Загальної частини Кодексу. При цьому підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 КК України.

Санкція ч.2 ст. 307 КК України передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Засудивши ОСОБА_1за ч.2 ст. 307 КК України, суд першої інстанції безпідставно, без застосування положень ч.2 ст. 69 КК України, не призначив йому за цим законом додаткового покарання у виді конфіскації майна. Посилання суду в резолютивній частині вироку на ст. 77 КК України, яка регулює застосування певних додаткових покарань, не дає підстав для непризначення додаткового покарання, що передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) як обов'язкове.

Отже, судом неправильно застосовано кримінальний закон і засудженому призначено покарання, яке не відповідає тяжкості злочину, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2008 року щодоОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.