Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 3 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м.Сімферополя від 8 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, такий,

що не має судимості,

засуджений за ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 222 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки; за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, судимий 27 листопада 2007 року за ч.3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджений за ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 222 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки; за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2008 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що вони у період з 11 по 14 жовтня 2004 року у складі злочинної групи, організованої ОСОБА_3 (засуджений за ці злочини 22 липня 2007 року), до складу якої увійшли ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (справу щодо них закрито на підставі Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) ), відповідно до раніше розробленого плану та розподілу ролей, з метою отримання кредитів надали в Кримську дирекцію АО "Індекс-банк" в м.Сімферополі по вул.Куйбишева,1-а завідомо неправдиві довідки про розмір заробітної плати, які являлись офіційними документами, і використовуючи їх, уклали з банком кредитні договори на отримання споживчого кредиту в сумі 10000 грн. кожний.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на незаконність постановленого щодо нього вироку, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону. ОСОБА_1 зазначає, що за ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 222 КК України його засуджено безпідставно, заперечує існування організованої злочинної групи. Просить скасувати судові рішення щодо нього в частині засудження за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 222 КК України, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину, а за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358 КК України закрити на підставі ст. 49 КК України.

Судові рішення щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржені.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Колесніченка О.В., який вважав необґрунтованою касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а постановленні щодо нього та в порядку ст. 395 КК України щодо ОСОБА_2 судові рішення скасуванню, з направленням справи на додаткове розслідування.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Однак ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону при розслідуванні та судовому розгляді справи дотриманні не були і обставини, які могли б вплинути на висновки слідства та суду що винності засуджених, не перевірені.

Досудовим слідством, з висновком якого погодились суди першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами у складі організованої злочинної групи, тобто наданні суб'єктом господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту, що спричинило велику матеріальну шкоду, та використанні завідомо підробленого документу.

Як зазначено у ч.3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Як убачається з матеріалів справи, досудовим слідством не надано доказів, що всі особи, які причетні до вчинення злочину, зорганізувалися у стійке злочинне об'єднання, що ОСОБА_1 було відомо про участь інших осіб у вчиненні злочину, що вони мали єдиний план щодо підготовки та вчинення злочину, який кожному із них був відомий, а їхня діяльність в цілому та кожного з них окремо, була спрямована на реалізацію цього плану.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнавали себе винуватими у вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами у складі організованої злочинної групи, зазначали, що взагалі не знали про її існування, не заперечували, що кожен з них окремо на прохання ОСОБА_3 отримав у банку споживчий кредит на суму 10000 грн., які передали останньому.

Однак такі доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час досудового слідства та судового розгляду справи належним чином не перевірені. При формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке визнано доведеним досудовим слідством, не зазначено всіх ознак об'єктивної сторони злочину, вчиненого у складі організованої злочинної групи, не наведено доказів того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 діяли за єдиним планом, відомим всім учасникам групи.

Не перевірено також належно чи є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суб'єктами злочину, передбаченого ст. 222 КК України, оскільки відповідно до цього закону, ним може бути громадянин-підприємець або засновник чи власник суб'єкта господарської діяльності, а також службова особа суб'єкта господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 працював менеджером ПП "АПК Сантогрант", а ОСОБА_2 взагалі не працював на підприємстві.

Наведені дані в їх сукупності свідчать про неповноту та неправильність досудового слідства, оскільки при його проваджені не перевірено обставини, які можуть істотно вплинути на висновки слідства та суду щодо винності осіб у вчинені злочину та кваліфікації їх дій, зібраним доказам не дано належної оцінки.

Наведені порушення ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи, що ці недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне судові рішення щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Під час додаткового розслідування справи необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, зібраним у справі доказам дати належну оцінку і в залежності від встановленного вирішити питання щодо подальшого руху справи.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м.Сімферополя від 08 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування.