Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_1

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2007 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 800 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_5 1 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони, за обставин, викладених у вироку, 31 травня 2006 року, приблизно о 16-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, виражаючи явну неповагу до суспільства, грубо порушили громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме, завдали потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження та висловлювалися на його адресу та ОСОБА_5 нецензурними словами.

У касаційній скарзі засуджені та захисник посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Зокрема, у скарзі зазначено, що вирок місцевого суду на порушення вимог ст. 327 КПК України побудовано на припущеннях, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відсутній склад злочину. Крім того, у скарзі зазначено, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Просять постановлені судові рішення скасувати, а справу - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Отже, суд першої інстанції мав належним чином проаналізувати усі досліджені в судовому засіданні докази та навести у вироку їх оцінку на обґрунтування того, чому одні з них він приймає і покладає в основу вироку, а інші відкидає.

Проте, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_1, місцевий суд вказаних вимог закону не дотримався.

Так, на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винними себе не визнавали, зазначаючи що саме ОСОБА_6 вчинив протиправні дії щодо них.

Зокрема, засуджені стверджували, що ОСОБА_6, пред'явивши їм необґрунтовані претензії, дістав зі свого автомобіля біту та завдав нею удари по голові ОСОБА_1 Крім того, одного удару по потилиці ОСОБА_1 завдав ОСОБА_7

Проте фактичні дані, які містяться у показаннях ОСОБА_1 і ОСОБА_1, які вони давали під час досудового слідства та в судовому засіданні, не проаналізовані і будь-якої оцінки їм у вироку не дано.

Не проаналізував суд і фактичних даних, що містяться у висновках проведених у справі судово-медичних експертиз.

Так, у ОСОБА_1 було виявлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійну рану чола, синця на стегні, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ці ушкодження за висновком експертизи могли бути заподіяні дерев'яною бітою.

Формулюючи визнане доведеним обвинувачення, суд у вироку зазначив про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена особа, обступивши ОСОБА_6 завдали йому удари руками та ногами по тулубу і голові, а ОСОБА_2, крім того - удари парасолькою. Через деякий час, як вказано у вироку, засуджені знов завдали ОСОБА_6 удари руками, ногами і парасолькою по голові та ногам.

У той же час, як видно з висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_6 після усіх протиправних дій засуджених, що зазначені у вироку, виявлено лише одне садно на чолі розміром 0,2х0,4 см. Будь-яких інших тілесних ушкоджень не виявлено.

Фактичні дані, що містяться у висновку цієї експертизи, судом також належним чином не проаналізовані і оцінки їм у вироку не дано.

Оскільки, на порушення вимог ст. 334 КПК України, місцевий суд належним чином не проаналізував фактичних даних, що містяться в показаннях засуджених, потерпілих, свідків, висновках експертів та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а суд апеляційної інстанції на допущені порушення уваги не звернув, постановлені в справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення відповідно до вимог кримінального кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.