Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Кривого Рогу,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 203 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років із позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та мешканця м. Кривого Рогу,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 203 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років із позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

уродженця та мешканця м. Кривого Рогу,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 203 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років із позбавленням права займатися приватною підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у сумі 470 гривень 78 копійок за проведення технічної експертизи та 9806 гривень 40 копійок - економічної експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за те, що вони вчини ряд корисливих злочинів при наступних обставинах.

Приватний підприємець ОСОБА_1 з квітня 2003 року самостійно, а з серпня 2003 року спільно з приватним підприємцем ОСОБА_2, потім з жовтня 2003 року з приватним підприємцем ОСОБА_3 займалися видом господарської діяльності, щодо якого є спеціальна заборона, встановлена законом, пов'язаним з отриманням доходів у великих розмірах, здійснюючи переведення безготівкових коштів у готівку шляхом виготовлення завідомо підроблених грошових чеків та надання їх в установи банку. ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду часу перевів у готівку 2 374 434 гривень 18 копійок, ОСОБА_2 - 819 620 гривень 17 копійок, ОСОБА_3 - 2 479 468 гривень 99 копійок.

Крім того, ОСОБА_1, як приватний підприємець, у період із квітня 2003 року по вересень 2004 року занизив податкові зобов'язання на суму 18 633 гривень, завищив податковий кредит по ПДВ на суму 449 479 гривень, а також не перерахував до бюджету податок на доход у сумі 47 286 гривень 16 копійок, чим умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження платежів до бюджету на суму 515 398 гривень 16 копійок.

ОСОБА_2, як приватний підприємець, у період із квітня 2003 року по вересень 2004 року завищив податковий кредит по ПДВ на суму 152 754 гривні, а також не перерахував до бюджету податок на доход у сумі 27 645 гривень 41 копійка, чим умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження платежів до бюджету на суму 180 399 гривень 41 копійок.

ОСОБА_3, будучи приватним підприємцем, у період часу з жовтня 2003 року по вересень 2004 року умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження платежів до бюджету на суму 691 571 гривня 13 копійок.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості та просить направити справу на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що суд не в повній мірі врахував тяжкість злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, який законом віднесено до категорії тяжких. Зазначає, що призначення засудженим покарання за ч. 3 ст. 212 КК України в межах санкції цього Закону із посиланням на застосування ст. 69 КК України є неправильним. Вважає, що рішення про звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд належним чином не мотивував. Указує, що в порушення статей 333- 335 КПК України суд допустив невідповідність вступної частини вироку його мотивувальній та резолютивній частинам.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що судом при вирішенні питання про відшкодування судових витрат порушені вимоги ст. 93 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання з урахуванням ступені тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу винного, воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийнятим, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

У вироку зазначено, що при призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 враховуються ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про особи засуджених. Однак, суд фактично в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, а також всіх обставин справи, зокрема, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до бюджету держави не надійшли грошові кошти відповідно 515 398 гривень 16 копійок, 180 399 гривень 41 копійка та 691 571 гривня 13 копійок та тривалий період зайняття ними злочинною діяльністю.

Таким чином, покарання зі звільненням засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від його відбування слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Що стосується доводу в касаційному подані про незаконне застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання без конфіскації майна, то він підлягає врахуванню під час нового судового розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.