Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 367 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державного управління, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

На підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 09 червня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи службовою особою - першим заступником голови Олександрівської райдержадміністрації Кіровоградської області (Олександрівська РДА), 18.11.2005 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що знаходився в приміщенні Олександрівської РДА по вул. Леніна, 78 у с. Олександрівка, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, підписав довідку від 18.11.2005 року за № 615/01-24 про те, що фермерське господарство "Задвір", головою якого був ОСОБА_2, є фермерським господарством з відокремленою садибою, хоча це господарство такого статусу не мало. Зазначена довідка, яка містила завідомо неправдиві відомості про те, що СФГ "Задвір" мало статус фермерського господарства з відокремленою садибою, була пред'явлена до Кіровоградського відділення Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, де відповідно до "Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004 року (1102-2004-п) , вказане фермерське господарство було внесено до Реєстру підприємств агропромислового комплексу для надання фінансової підтримки через механізм здешевлення короткострокових кредитів, виданих Кіровоградським регіональним управлінням "ПриватБанку", а платіжними дорученнями №50 від 16.12.2005 року та №4 від 30.06.2006 року було перераховано бюджетні кошти до СФГ "Задвір" у вигляді фінансової підтримки на безповоротній основі в сумі 81092 грн. 59 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 доводить, що він ніяких злочинів не вчиняв, а суд, перекваліфіковуючи його дії з ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, прийняв незаконне рішення, оскільки, на його думку, справа могла бути розглянута тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення за ст. ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України, яке, як визнав суд у вироку, свого підтвердження не знайшло, а тому його належало виправдати у вчиненні злочинів.

Посилається на те, що вирок суду є неконкретним, а також суд дав неправильну оцінку доказам, безпідставно визнавши, що він учинив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Стверджує, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 367 КК України.

Крім того, посилається на те, що кримінальна справа щодо нього як депутата місцевої ради порушена не уповноваженою на те особою, а запобіжний захід у виді підписки про невиїзд обраний з порушенням Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) .

Зазначає про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України.

Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав необхідним звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, підтверджена дослідженими та належно оціненими судом доказами, зокрема, показаннями засудженого, який не заперечував, що він підписав довідку про те, що СФГ "Задвір" є фермерським господарством із відокремленою садибою, можливо, поряд з іншими документами, не вникаючи у викладений в цьому документі зміст; показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що СФГ "Задвір" знаходилось в межах населеного пункту та виконавчим комітетом Бовтиської сільської ради в 2005-2007 роках рішення про зміну меж населеного пункту, у відповідності до яких садиба СФГ "Задвір" могла б вважатися розташованою поза межами села, не приймалось; показаннями ОСОБА_2, який підтвердив, що поряд з іншими документами, необхідними для отримання фінансової підтримки на безповоротній основі для відшкодування відсотків за користування кредитами банків, він подав до Українського фонду підтримки фермерських господарств довідку Олександрівської райдержадміністрації від 18.11.2005 року, видану на його усне прохання й підписану ОСОБА_1, про те, що СФГ "Задвір" є господарством з відокремленою садибою, а згодом отримав кошти з фонду; даними листів контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області від 03.07.2007 року та Олександрівської райдержадміністрації від 19.06.2007 року, якими засвідчується те, що станом на 01.04.2007 року на території Олександрівського району фермерські господарства з відокремленою садибою не зареєстровані, а СФГ "Задвір" безпідставно отримало безповоротну фінансову допомогу на загальну суму 81092 грн. 59 коп., а також іншими наведеними у вироку доказами.

Об'єктивно оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч.2 ст. 367 КК України, тобто неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, а саме підписав довідку Олександрівської райдержадміністрації від 18.11.2005 року про те, що СФГ "Задвір" є господарством з відокремленою садибою, без встановлення достовірності викладених в ній даних, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним державним інтересам, зокрема, потягло безпідставну виплату СФГ "Задвір" з бюджетних коштів безповоротної фінансової допомоги на суму 81092грн.59коп.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при порушенні кримінальної справи, а також при розгляді справи місцевим і апеляційним судами, які давали б підстави для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 333- 335 КПК України та ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах по справі, яким суд дав належну оцінку.

Відповідно до п.18 Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) при наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суд повинен обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

Суд, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону і ураховуючи зазначене вище роз'яснення, розглянув справу в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ст. ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України та, оцінивши всі докази у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість підсудного в менш тяжкому злочині, передбаченому ч.2 ст. 367 КК України, та на законних підставах перекваліфікував його дії на цю статтю кримінального закону.

Доводи ОСОБА_1 про те, що кримінальна справа щодо нього як депутата місцевої ради була порушена не уповноваженою на те особою, а запобіжний захід у виді підписки про невиїзд був обраний з порушенням Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) , перевіркою матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (в редакції Закону від 04.04.2006 року, що набрала чинності з 12.04.2006 року) кримінальна справа щодо ОСОБА_1 була порушена 21.09.2007 року повноважною особою - виконуючим обов'язки прокурора Кіровоградської області (а.с.11-12), і цього ж дня Олександрівська районна рада була повідомлена про порушення кримінальної справи щодо депутата цієї ради ОСОБА_1 (а.с.13). При цьому на досудовому слідстві до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд чи взяття під варту не обирався.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України є законною та мотивованою, оскільки в ній зазначені підстави, через які апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 було визнано необґрунтованою.

Ураховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень та закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, немає.

Однак у порядку ст. 395 КПК України колегія суддів вважає необхідним судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити в частині, що стосується застосування до нього акту амністії.

Зокрема, прийнявши рішення про застосування щодо ОСОБА_1 Закону України "Про амністію" (955-16) , яке ніким не оспорюється, місцевий суд помилково зазначив дату прийняття цього закону, вказавши замість 19 квітня 2007 року дату набрання ним законної сили - 09 червня 2007 року.

Окрім того, при застосуванні амністії суд у вироку послався на ст. 1 п."б" Закону України "Про амністію (955-16) ", проігнорувавши вимоги ст. 6 цього ж Закону, згідно з якою особи, які підпадають під дію ст. 1 і справи щодо яких не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, звільняються від кримінальної відповідальності, а не від покарання. При цьому на випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію" не поширюється дія ст. 14 цього ж Закону щодо додаткового покарання, від якого місцевим судом за актом амністії не було звільнено ОСОБА_1

На цю помилку місцевого суду не звернув уваги й апеляційний суд.

Тому в цій частині судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні з уточненням дати прийняття Закону України "Про амністію" та підстав його застосування.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити - вважати, що до нього застосовано Закон України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) , а не від 09 червня 2007 року, як вказав місцевий суд.

На підставі п. "б" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 367 КК України, звільнивши його від призначеного судом основного та додаткового покарання.