Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними поданнями заступника прокурора Донецької області та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 жовтня 2007 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Горлівки Донецької області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 09 серпня 2006 року близько 20 години 30 хвилин на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 декілька ударів руками по обличчю та один удар порожньою пляшкою по голові, чим заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Апеляційний суд Донецької області свою ухвалою від 29 січня 2008 року вирок змінив: перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ст. 124 КК України та призначив йому покарання за тією нормою закону - обмеження волі на строк 2 роки. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник прокурора просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив обстановку, що передувала злочину, та характер взаємин між потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_1, внаслідок чого дійшов хибного висновку про заподіяння останнім тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, що спричинили його смерть, з перевищенням меж необхідної оборони.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 362 КПК України прийняв рішення про застосування кримінального закону, який пом'якшує відповідальність, без проведення судового слідства. Обґрунтовуючи необхідність перекваліфікації, суд не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення і не зазначив підстав, з огляду на які визнав доводи апеляційного подання прокурора необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Сорокіної О.А. яка, пославшись на доводи касаційних подань, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційних подань, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання заступника прокурора Донецької області підлягає задоволенню, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Мотивуючи необхідність зміни кваліфікації злочину, апеляційний суд послався в основному на показання засудженого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 з огляду на які дійшов висновку, що ОСОБА_1, захищаючись від протиправних суспільно небезпечних дій ОСОБА_2, обрав спосіб захисту, який явно не відповідав обстановці та характеру застосованого до нього насильства, внаслідок чого з перевищенням меж необхідної оборони заподіяв ОСОБА_2 умисне тяжке тілесне ушкодження, від якого той помер.

Проте такі висновки поверхові й зроблені без урахування усіх наявних у справі фактичних обставин.

Як убачається з матеріалів справи, напередодні злочину ОСОБА_1 розшукував ОСОБА_2 з огляду на його причетність до викрадення газових балонів з дачного будинку, належного батькові його співмешканки. Приблизно о 20 годині 30 хвилин він разом з ОСОБА_4, зі слів якого й дізнався про зв'язок ОСОБА_2 із крадіжкою балонів, знайшов його на подвір'ї занедбаного будинку. Там же знаходився й ОСОБА_3 Далі почав з'ясовувати обставини викрадення майна та домагатися їх повернення. При цьому під час досудового слідства ОСОБА_1 пояснював, що перед ударом пляшкою по голові він завдав декілька ударів рукою по обличчю та в шию. Проте в ході судового слідства заперечив ці свідчення й повідомив, що лише ногою торкнувся потерпілого, коли звертався до нього з приводу крадіжки балонів.

Те, що ОСОБА_1 саме з цією метою приїхав до ОСОБА_2, підтвердив свідок ОСОБА_3, який був очевидцем злочину. Під час досудового слідства свідок повідомив також, що ОСОБА_1 зі злості штовхнув ОСОБА_2 на землю й, коли той намагався встати, ударив його пляшкою по голові. Згодом ОСОБА_3 змінив свої показання й став говорити про те, що потерпілий замахувався на засудженого уламком цеглини.

Подібно до свідчень ОСОБА_3 під час досудового слідства такі ж показання у ході розслідування справи висловив й свідок ОСОБА_4

Зазначені обставини, апеляційний суд не проаналізував і не навів у своїй ухвалі відповідних мотивів щодо того, хто ініціював сварку, які причини цьому послужили, з якою ціллю ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2, в якій обстановці та за яких обставин почалася бійка й були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

Не було досліджено природу взаємин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а саме, не з'ясовано, чи були вони раніше знайомі, чи зустрічалися, чи знав ОСОБА_1 про судимості ОСОБА_2 та схильність до спиртного тощо. Якщо так, то чому ці відомості не завадили йому завдавати удари ОСОБА_2, штовхати ногою, коли той сидів на землі, пред'являти вимогу у визначений ним строк повернути викрадене майно.

Стверджуючи, що в ОСОБА_1 були реальні підстави побоюватись ОСОБА_2, суд разом з тим не врахував кількісну фізичну перевагу ОСОБА_1 над ОСОБА_2, пасивну поведінку останнього після удару пляшкою по голові, хоча, за логікою суду, мав би й далі діяти агресивно.

В ухвалі суду не наведено свідчень, на підставі яких були зроблені висновки, що ОСОБА_2 при зрості 182 сантиметри та за відсутності даних про будову тіла засудженого був вищим та сильнішим за ОСОБА_1; як міг ОСОБА_1 побачити татуювання на тілі потерпілого та якийсь предмет у його руках, коли за показаннями самого засудженого на вулиці було темно. Крім того, як убачається зі змісту даних судово-медичної експертизи, про наявність татуювання на тілі не згадується в дослідницькій частині зовнішнього дослідження трупа ОСОБА_2

Не проаналізовано свідчення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, зокрема останнього та ОСОБА_4, які вони дали під час досудового слідства й при відтворенні обстановки й обставин події злочину.

Зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що суд другої інстанції ретельно, всебічно та повно фактичні обставини справи не дослідив, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про характер події, що відбулася, й мотиви поведінки засудженого, а тому поспішно кваліфікував його дії за ст. 124 КК України.

Звертає на себе увагу й та обставина, що висновки апеляційного суду про необхідність перекваліфікації злочину зроблені на підставі доказів, досліджених судом першої інстанції. Проте, як зазначено вище, у даній справі залишилися нез'ясованими низка обставин, які мали значення для правильного вирішення справи. Цю прогалину щодо повноти та об'єктивності судового розгляду справи апеляційний суд мав би усунути шляхом проведення судового слідства. Більше того, колегія суддів вважає, що за даних обставин справи для того, щоб правильно уяснити правову природу аналізованого діяння й дати йому відповідну кримінально-правову оцінку, апеляційному суду необхідно було провести судове слідство. Проте цього не було зроблено.

За викладених обставин міркування прокурорів про необхідність скасування ухвали апеляційного суду через неправильне застосуванням кримінального закону слушні й підлягають задоволенню. Разом з тим колегія суддів не погоджується з проханням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що порушені в касаційному поданні питання можливо з'ясувати під час нового апеляційного розгляду справи.

Тому доводи прокурора, який брав участь у розгляді справи по суті, в цій частині задоволенню не підлягають.

При новому апеляційному розгляді справи суду потрібно з додержанням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку ретельно та всебічно перевірити всі зібрані у справі докази, дати їм і висновкам суду першої інстанції належну кримінально-правову оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити повністю, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, - частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду в іншому складі суду.