Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, касаційними скаргами захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, поданих в інтересах засудженої ОСОБА_1, на вирок апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2008 року,

вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 3 липня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку та мешканку села Веселого Бериславського району Херсонської області, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 204 КК України до обмеження волі на строк 1 рік із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення;

- ч. 2 ст. 204 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення;

- ч. 3 ст. 204 КК України до позбавлення волі на строк 5 років із вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

Постановлено конфіскувати незаконно виготовлену продукцію та знищити як таку, що не підлягає реалізації через торгівельну мережу.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення з вилученням і знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення й відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК України на неї покладено обов'язки періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 1 034 гривні.

Апеляційний суд Херсонської області своїм вироком від 16 вересня 2008 року скасував вирок місцевого суду та в частині міри покарання постановив новий, яким призначив покарання ОСОБА_1 за:

- ч. 1 ст. 204 КК України - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8 500 гривень з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення;

- ч. 2 ст. 204 КК України - позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією незаконно продукції та обладнання для її виготовлення;

- ч. 3 ст. 204 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

На підстав ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення. У решті вирок залишено без зміни.

Як установив апеляційний суд, злочини вчинено за таких обставин.

Упродовж серпня 2007 року - січня 2008 року в селі Веселому Бериславського району Херсонської області у невстановлених осіб ОСОБА_1 незаконно придбала з метою збуту велику партію етилового спирту, який належить до підакцизних товарів, й зберігала у себе вдома в будинку НОМЕР_1, розташованого у тому ж селі на вулиці Польовій. Окрім того, з метою відкриття підпільного цеху з виготовлення алкогольних напоїв у той же проміжок часу й у тому ж місці придбала етикетки - колоретки, контретикетки з різними найменуваннями коньяків та горілок виробництва ВАТ АПФ "Таврія" та радгоспу-заводу "Таврія", металеві, поліетиленові та коркові пробки для закупорювання скляних пляшок, термоковпачки з логотипом зазначених виробників, ароматизатор харчовий, порожні пляшки. Також придбала металеві пристрої для закупорювання пляшок, які встановила в допоміжних господарських приміщеннях садиби. У цьому ж приміщенні з'єднала два шланги з двома металевими трубками й лійками, які обмотала фільтрувальною тканиною, після чого з використанням цього обладнання змішувала придбаний нею спирт із водою. Залежно від найменування напою, що виготовлявся, додавала суміш коньячного барвника й після цього розливала одержану рідину у пляшки. Потім за допомогою металевих пристроїв закупорювала пляшки металевими пробками. Наклеювала етикетки та виконувала інші технологічні операції з надання виготовленим нею алкогольним напоям товарного вигляду коньяків та горілок виробництва згаданих вище виробників. При цьому використовувала етиловий спирт невідомого походження, який містив у собі компоненти, вживання яких становило загрозу життю та здоров'ю людей.

Протягом зазначеного проміжку часу ОСОБА_1 зберігала ці вироби у себе вдома з метою збуту та збувала їх на ринку села Веселе.

Після викриття злочину за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено 95 пляшок із рідиною бурштинового кольору з етикетками з написами коньяків різних найменувань, 101 пляшка з прозорою рідиною з етикетками з написами горілки різних найменувань, 511 порожніх пляшок з етикетками різних найменувань коньяку, декілька каністр зі спиртом у кількості більше ніж 600 літрів, етикетки, корки, ковпачки та інші предмети, кількість яких виражена у тисячах штук.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що у матеріалах справи немає доказів незаконного виготовлення ОСОБА_1 алкогольних напоїв, які призвели до отруєння людей або настання тяжких наслідків, тобто через відсутність реальних шкідливих наслідків, з яким закон пов'язує настання кримінальної відповідальності за це діяння, просить закрити справу за ч. 3 ст. 204 КК України та з урахуванням покарань, визначених вироком апеляційного суду за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України, на підставі ст. 70 КК України призначити їй остаточне покарання за цими частинами статті закону - позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 вказує на допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону та призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої. Вважає, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, здобутих не під час досудового слідства, а ще до порушення кримінальної справи. Зазначає, що висновки суду про незаконне виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільного цеху, використання для цього недоброякісної сировини та про настання шкідливих наслідків не ґрунтуються на достатніх та достовірних доказах; ґрунтуються в основному на припущеннях. Водночас звертає увагу на те, що при визначенні покарання не були враховані позитивного змісту відомості про особу засудженої та обставини, що пом'якшують покарання. Із урахуванням наведеного просить скасувати судові рішення та закрити справу, або ж скасувати вирок апеляційного суду за ч. 3 ст. 204 КК України та закрити справу, а щодо інших епізодів обвинувачення - звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Захисник ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі зазначив, що суд при визначенні покарання не врахував того, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, утримує неповнолітню дитину, не має судимостей. Пробувши певний строк у місцях тимчасового ув'язнення, зрозуміла ступінь небезпечності вчинених нею діянь, щиро покаялась у скоєному. З огляду на ці обставини просить вирок змінити та звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Дрогобицької О.М., яка не підтримала доводи касаційного подання та висловилися проти задоволення касаційних скарг, пояснення захисника ОСОБА_2 про зміну судових рішень із наведених у касаційних скаргах підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення порушених у касаційних зверненнях прохань колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання та касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Висновку про винність ОСОБА_1 у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з тією ж метою та збуті алкогольних напоїв, у незаконному їх виготовленні шляхом відкриття підпільного цеху та з недоброякісної сировини, що становлять загрозу для життя та здоров'я людей, вчинених за обставин, зазначених у вироку, апеляційний суд дійшов на підставі визнавальних показань самої засудженої, даних обшуку та виявлення в допоміжних приміщеннях будинку за місцем її проживання обладнання, великої кількості спирту невідомого походження та розлитих у пляшки спиртовмісної рідини, яка згідно з даними висновків судово-медичної експертизи за органолептичними показниками, міцністю (від 31,0% об. до 36,0% об.) та наднормовим вмістом супутніх етиловому спирту мікродомішок є фальсифікатом і при вживанні може викликати отруєння у вигляді тривалого порушення органів та систем організму, що становлять загрозу здоров'ю та життю людини (а. с. 66-69).

Цього висновку суд дійшов також на підставі даних виявлення під час огляду помешкання ОСОБА_1 великої кількості, понад 500 штук, порожніх пляшок, корків, різних етикеток та інших необхідних для надання товарного вигляду виготовленим нею алкогольним напоям, показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у присутності яких вилучалися ці предмети, результатів судово-криміналістичної експертизи про виготовлення алкогольних напоїв кустарним способом за описаних у вироку обставин та судово-трасологічної експертизи про закорковування пляшок з тією ж рідиною на саморобних металевих приладах, виявлених у ході обшуку (а. с. 48-50, 75-84).

Судовий розгляд справи судом першої інстанції проведено в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, будь-яких сумнівів щодо законності та достовірності зібраних доказів, покладених в основу обвинувального вироку, не встановлено. З цього приводу не надійшло будь-яких застережень з боку учасників судового розгляду справи. Після проголошення вироку ОСОБА_1 погодилася з його висновками та наведеними на його підтвердження доказами, й тому під час перегляду справи просила апеляційний суд залишити його без зміни.

Як убачається з матеріалів справи, обшук у будинку за місцем проживання засудженої проводився за вмотивованою постановою суду від 16 січня 2008 року, винесеної в межах розслідування кримінальної справи щодо іншої особи (в постанові слідчого згадується прізвище ОСОБА_6). У процесі розслідування тієї справи були проведені відповідні експертизи та оглянуті предмети злочину з фіксуванням результатів огляду у відповідних джерелах доказування. Згодом матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_1 було виділено в окреме провадження й на їх підставі щодо неї порушено кримінальну справу (а. с. 24-25).

Такі дії органів досудового слідства та обставини одержання та фіксування доказової інформації не суперечать вимогам ст.ст. 26, 65 та 66 КПК України, а тому твердження захисника про обґрунтування вироку недопустимими доказами є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 204 КК України настання кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення алкогольних напоїв із недоброякісної сировини (матеріалів) обумовлюється існуванням реальної загрози для життя та здоров'я людей, тобто наявністю такого стану, коли шкідливі наслідки для здоров'я чи життя людини не настали, але могли настати у разі вживання таких напоїв. У ході розгляду справи суд, посилаючись на сукупність зібраних у справі доказів, зокрема на дані висновків судово-криміналістичної та судово-медичної експертиз, встановив, що виготовлені ОСОБА_1 товари були неякісними, нестандартними, тобто були фальсифікатом, і у разі реалізації, а саме для того вони призначалися, становили реальну загрозу для життя та здоров'я людей.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає непереконливими та неспроможними твердження захисника ОСОБА_2 про те, що наведене у вироку обґрунтування можливості настання шкідливих наслідків для людей від виготовлених засудженою товарів базується на здогадках чи припущеннях суду.

Не впливають на правильність висновків суду й посилання прокурора на відсутність у справі даних про отруєння людей чи інших тяжких наслідків, передбачених диспозицією тієї ж ч. 3 ст. 204 КК України, оскільки сама по собі відсутність цих наслідків, які є одним із елементів об'єктивної сторони аналізованого злочину, не виключає створення цими ж діями реальної загрози життю та здоров'ю людей.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України є правильною.

При визначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу та обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд зважив на характер посягання, визнання ОСОБА_1 вини, щире каяття, відсутність у неї судимостей, перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, які суд визнав як обставинами, що пом'якшують покарання й дають підстави для застосування ст. 69 КК України.

Із урахуванням наведеного, а також позитивної характеристики з місця проживання апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів в умовах ізоляції від суспільства при обранні їй покарання на певний строк, зокрема й на той, який визначив апеляційний суд.

Наведені в касаційних скаргах доводи про призначення невиправдано суворого покарання не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставами в цій частині для скасування чи зміни вироку.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, касаційні скарги захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без задоволення.