Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця с. Манченки Харківського району Харківської області, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

- за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитом строком на 1 рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період часу з 4 липня 2000 року по 18 червня 2006 року злісно ухилявся від сплати встановлених судом коштів на утримання доньки ОСОБА_2, внаслідок чого заборгованість склала 7109 гривень 5 копійок.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу просить направити на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що суд призначив покарання засудженому за ч. 1 ст. 164 КК у виді обмеження волі, яке не може бути до нього застосоване на підставі ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки він є інвалідом другої групи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Відповідно до вимог ст. 333 КПК України у вступній частині вироку вказується прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи.

За змістом ч. 2 ст. 334 КПК України суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання, зокрема, вказати, які відомості щодо особи підсудного враховані судом при обранні виду і міри покарання.

При постановлені зазначеного вироку судом не дотримано наведених вимог закону.

У вступній частині вироку суд зазначив, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, однак у мотивувальній частині відсутнє посилання на те, які саме відомості про особу ОСОБА_1 суд врахував при призначенні покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.

У матеріалах справи відсутні дані про стан здоров'я ОСОБА_1 та встановлення йому інвалідності другої групи. Ці дані мають значення для справи, зокрема, для правильного вирішення питання про призначення засудженому справедливого покарання.

Оскільки вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 постановлено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно вжити передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Що стосується доводу прокурора про неможливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, то він підлягає перевірці при новому судовому розгляді справи.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.