Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України,

раніше судимого: 18.08.2000р. за ч.1 ст. 229-1,

ч.1 ст. 229-6 КК України на 3 роки позбавлення

волі з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки;

27.01.2006р. за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки

позбавлення волі, звільненого 15.06.2007р.

умовно-достроково на 6 місяців 18 днів,

засуджено

- за ст. 395 КК України до арешту строком на 2 місяці.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що у жовтні 2007 року, з метою ухилення від адміністративного нагляду, який був встановлений щодо нього Бердянським міськрайонним судом Запорізької області строком на 1 рік, самовільно залишив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, і без письмового дозволу начальника Добропільського міського відділу міліції, переховувався на території Добропільського району, на реєстрацію в установлені для нього дні не з'являвся, чим порушив правила адміністративного нагляду.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд повинен був призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 71 КК України, оскільки він був звільнений від покарання 15.06.2007р. умовно-достроково на 6 місяців 18 днів, і новий злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення, тобто протягом невідбутої частини покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, вироком Добропільського міськрайонного суду від 27.01.2006р. ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, а 15.06.2007р. постановою Бердянського міськрайонного суду його звільнено від покарання умовно - достроково на 6 місяців 18 днів.

Новий злочин, передбачений ст. 395 КК України, ОСОБА_1 вчинив у жовтні 2007 року, тобто протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому відповідно до ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд призначаючи ОСОБА_1 покарання за ст. 395 КК України, на порушення вимог ст. 71 КК України не призначив йому покарання за сукупністю вироків, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Наведені обставини, згідно ч.1 ст. 398 КПК України, є підставою до скасування судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду необхідно належним чином виконати вимоги ст. 71 КК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.