Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судима

16.10.2007 р. за ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права

обіймати посади, пов'язані з зберіганням і

реалізацією матеріальних цінностей на 2 роки,

від основного покарання звільнена з

іспитовим строком 2 роки,

засуджена за ч.2 ст. 222 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік; за ч.1 ст. 366 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік 1 місяць.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим їй визначено остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік 1 місяць.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточну міру покарання визначено у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України вона звільнена від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і зобов'язана не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, раніше с удима 16.10.2007 р. за ч.3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік, від основного покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік, засуджена за ч.2 ст. 222 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік; за ч.1 ст. 366 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік 1 місяць.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим їй визначено остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік 1 місяць.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточну міру покарання визначено у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України вона звільнена від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців і зобов'язана не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вони в грудні 2006 року - лютого 2007 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3, справу щодо якої закрито у зв'язку з передачею на поруки, яка як посадова особа ФЦПС-5, знаючи про те, що працівники цього підприємства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 збираються отримати кредити в різних банках м.Феодосії, і бажаючи допомогти їм їх отримати, щоб вони мали змогу погасити нестачу, яка виникла з їх вини, знаючи про те, що суми їх заробітних плат недостатні для отримання кредитів, діючи повторно, за попередньою змовою з головним бухгалтером ФЦПС-5 ОСОБА_4 і іншими посадовими особами підприємства, завищували суми їх заробітних плат, зазначаючи їх у довідках про доходи.

Після складання таких довідок, які містили завідомо неправдиві відомості, були підписані та завірені печаткою, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надавали їх у різні банки м.Феодосії та на їх підставі отримували кредити.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилається на неправильне застосування кримінального закону. З цих підстав просить вирок суду щодо них скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

На підставі зібраних у справі доказів суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, кваліфікував їх дії за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 222 КК України і на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим їм визначив остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з зберіганням і реалізацією матеріальних цінностей на 1 рік 1 місяць.

Призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 222 КК України, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, при призначенні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 222 КК України у виді обмеження волі суд перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, суд може призначати основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення.

Суд, при призначенні покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 65, 69 КК України, в мотивувальній частині вироку не зазначив, які саме обставини чи данні про їх особи визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а також не послався у мотивувальній і резолютивній частині вироку на ст. 69 КК України.

За таких обставин, вирок суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

При новому розгляді справи слід вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і постановити законний і обгрунтований вирок. Якщо винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів буде доведена, їм слід обрати покарання відповідно до вимог ст.ст. 65- 67 КК України.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.