Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року.

Вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі строком 2 роки, за ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено обмеження волі строком 2 роки.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Як визнав встановленим суд, 26 жовтня 1998 року ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману надав спеціалісту Кіровського районного центру зайнятості, розташованого у Кіровському районі смт. Кіровське по вул. Р. Люксембург, 10а, завідомо неправдивий документ - свою трудову книжку із записом про те, що, він у період з 27 квітня по 23 жовтня 1998 року працював у фірмі "Лідер". Після чого, ОСОБА_1 був зареєстрований Кіровським районним центром зайнятості, йому було надано статус безробітного та направлено на навчання у Тавричеський інститут підприємництва та права із визначенням стипендії у розмірі 80 грн. на місяць на підставі наданої ОСОБА_1 неправдивої інформації у довідці про середньомісячну заробітну плату у фірмі "Лідер", а після закінчення навчання, йому була виплачена допомога по безробіттю.

Таким чином, у період навчання з 26 жовтня 1998 року по 27 квітня 2000 року ОСОБА_1 незаконно отримав 1444 грн. 90 коп. стипендії, а також допомогу по безробіттю у сумі 261 грн. 20 коп. у період з 28 квітня по 23 липня 2000 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що висновок суду щодо доведеності його вини не відповідає фактичним обставинам справи, а також на те, що судом першої інстанції було порушено його право захист, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду, а кримінальну справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на підставі показань свідків ОСОБА_2; ОСОБА_3; даних, які містяться у ксерокопії трудової книжки ОСОБА_1 із записом щодо прийому його на роботу та звільненням останнього з фірми "Лідер"; у наказі по Кіровському РЦЗ № 82 від 28.04.2000 року про надання ОСОБА_1 статусу безробітного та початку виплати йому допомоги по безробіттю; у розпорядженні № 169 від 26.10.1998 року про призначення виплати ОСОБА_1 стипендії у розмірі 50% середньомісячної заробітної плати з 27.10.1998 року; у відповідних документах, які підтверджують проходження ОСОБА_1 навчання у Сімферопольському Тавричеському інституті підприємництва та права, а також на підставі інших наявних у справі доказах.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, призначено йому покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів у виді обмеження волі строком 2 роки та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 було звільнено від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.

З висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочиів та кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України погодився суд апеляційної інстанції.

Проте, як видно з ухвали Апеляційного суду, останній скасував вирок щодо ОСОБА_1 та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнив його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Таким чином, виходячи з вимог ст. 395 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування ухвали Апеляційного суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.