Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця, громадянина України, учня 7 класу середньої школи № 39, проживаючого у АДРЕСА_1, не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 15 і п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі у спеціальній виховній установі.

Постановлено стягнути з матері засудженого - ОСОБА_2 витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 2 002 грн. 03 коп.

Як визнав встановленим суд, злочин був вчинений засудженим за таких обставин.

28 грудня 2007 року приблизно об 11 годині 15 хвилин, ОСОБА_2 на перехресті вул. Вокзальної та Садової у селищі Корсунь м. Єнакієве зустрів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, яка навчалася у паралельному класі тієї ж школи, де навчався і ОСОБА_2

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 не досягла 14 років, тобто є малолітньою, вирішив вчинити її умисне вбивство. Із цією метою ОСОБА_2 завдав два удари ногою в область грудної клітки та по ногам потерпілої. Після цього ОСОБА_2 зажадав, щоб потерпіла спустилася у розташований поряд яр, де, продовжуючи свої дії, направлені на умисне вбивство малолітньої ОСОБА_3, утримуючи потерпілу однією рукою за горло, другою рукою став завдавати осколком від скляної пляшки удари потерпілій по кистям, а також завдав 4 удари у шию. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 впала і втратила свідомість, а ОСОБА_2, кинувши в обличчя потерпілій осколок від скляної пляшки та, вважаючи, що вчинив усі необхідні дії для доведення злочину до кінця, із місця вчинення злочину зник. Унаслідок зазначених дій засудженого потерпілій були заподіяні наступні тілесні ушкодження: різана рана шиї з ушкодженням стравоходу, трахеї, гортані, різані рани обличчя з ушкодженням правого очного яблука, переломи внутрішньої стінки правої орбіти, крововиливи та садна обличчя, різані рани кистей, крововиливи і садна грудної клітки.

Смерть потерпілої не настала з причин, які не залежали від волі засудженого, оскільки потерпіла була своєчасно виявлена та їй була надана кваліфікована медична допомога.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ставить питання про скасування вироку та закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину. При цьому зазначає, що в матеріалах справи є висновок амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи, яку суд не взяв до уваги і, згідно з якою ОСОБА_2 за своїм психічним розвитком не досяг 13-річного віку. Виходячи з цього, захисник стверджує, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки кримінальна відповідальність за вчинення такого злочину настає з 14 років. Крім цього, захисник указує і на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 було достовірно відомо, що потерпіла є малолітньою. Також, на думку захисника, дії ОСОБА_2 не можуть кваліфікуватися як замах на умисне вбивство, оскільки характер його дій свідчить про те, що вони були направлені на умисне заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно оцінених судом, і є правильним.

Так, сам ОСОБА_2, з огляду на його показання і на стадії досудового слідства, і в судовому засіданні по суті визнавав факт спричинення ним уламком скляної пляшки потерпілій ОСОБА_3 чисельних тілесних ушкоджень в області шиї та обличчя.

Установлені судом фактичні обставини справи підтверджуються і послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_4 - брат потерпілої підтвердив, що, оскільки сестра довго не поверталася з магазину, він пішов її шукати та знайшов тяжко поранену, стікаючою кров'ю в яру біля дороги. Про це він одразу ж повідомив батька, який негайно викликав швидку допомогу.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у потерпілої були виявлені наступні тілесні ушкодження: різана рана шиї з ушкодженням стравоходу, трахеї, гортані, різані рани обличчя з ушкодженням правого очного яблука, переломи внутрішньої стінки правої орбіти, крововиливи та садна обличчя, різані рани кистей, крововиливи й садна грудної клітки. Указані різані рани могли утворитися від дії уламка скляної пляшки. Різані рани шиї та обличчя з ушкодженням правого ока відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. При несвоєчасній медичній допомозі могла наступити смерть потерпілої.

Виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказав ОСОБА_2 під час відтворення обстановки й обставин події.

Винність ОСОБА_2 підтверджується й іншими наявними у справі, дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_3, оскільки про це свідчать не тільки показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а й дані щодо знаряддя злочину, кількості, характеру, локалізації виявлених у потерпілої ножових поранень.

Тобто ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - настання смерті ОСОБА_3, але цей злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, - внаслідок своєчасного виявлення пораненої та своєчасного надання їй необхідної медичної допомоги.

За таких обставин, доводи захисника про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_3 та необхідність перекваліфікації його дій на ст. 121 ч. 1 КК України є безпідставними.

Необґрунтованими є також посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не було достовірно відомо про те, що потерпіла є малолітньою, а тому його дії за пунктом 2 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані невірно.

Аналогічного змісту твердження ОСОБА_2 у судовому засіданні ретельно перевірялося судом і було визнано безпідставним.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, навчалася в паралельному класі тієї ж школи, що і засуджений. При цьому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, серед своїх однокласників, які народилися у 1994, 1995 роках, був найстаршим.

Крім того, із долучених до матеріалів справи фотографій потерпілої, зроблених весною та у грудні 2007 року, вбачається, що за своїми фізичними даними (ростом, статурою) вона виглядала значно молодшою від своїх однолітків.

За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_2 було достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 на час подій не виповнилося 14 років, тобто вона є малолітньою, є обґрунтованим та підтверджується дослідженими доказами.

Наведені у касаційній скарзі захисника твердження про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочину, за який його засуджено, оскільки згідно з висновком амбулаторної психолого-психіатричної експертизи за своїм психічним розвитком не досяг 13-річного віку, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з акту стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, рівень загального психічного розвитку ОСОБА_2 відповідає його віку.

При цьому при проведенні даної експертизи були досліджені та враховані попередні акти амбулаторних судових психолого-психіатричних експертиз, згідно з висновками яких ОСОБА_2 за своїм психічним розвитком не досяг 13-річного віку.

Свої висновки суд обґрунтував даними стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, навівши у вироку відповідні мотиви, із якими погоджується і судова колегія.

Таким чином, виходячи з доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15 і п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання. Призначене покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення немає.

Під час досудового й судового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість вироку, не встановлено.

На підставі наведеного і керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.