Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України на дванадцять років шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 3031 грн. 94 коп. на відшкодування майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винною та засуджено за те, що вона 27 серпня 2006 року о 2-ій год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на літній площадці торговельного павільйону ПП "Чухломіна", що на території ринку "Карат" по вул. Немировича - Данченка, 7-а у м. Горлівці Донецької області, на грунті неприязних відносин умисно вбила ОСОБА_4., завдавши йому удар ножем в область грудної клітки зліва. Від отриманого тілесного ушкодження ОСОБА_4 помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення змінити, перекваліфікувати її дії з ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 118 КК України, пом'якшити покарання з застосуванням ст. 69 КК України. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Стверджує, що умисне вбивство потерпілого вчинила при перевищенні меж необхідної оборони. Вказує на порушення її права на захист та права давати показання по суті справи в суді.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4. підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

У показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_1, визнаючи вину частково, вказувала, що ОСОБА_4 її вдарив і вона дістала ніж, злякавшись, що той продовжить її бити. Ніж тримала у руці, направивши у бік ОСОБА_4. та одночасно розкладаючи його лезо. Потерпілий нахилився до неї та трохи піднявся, таким чином наштовхнувшись на виставлений ніж, та поранився.

Зазначені показання ОСОБА_1. суд всебічно та повно дослідив та обгрунтовано їх відхилив, як такі, що спростовуються наявними в справі доказами та спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне.

Як вбачається з показань свідківОСОБА_5 і ОСОБА_6., 26 серпня 2006 року вони та ОСОБА_4 відпочивали у барі "Калина". Там познайомились зОСОБА_1 та ОСОБА_7, у товаристві яких продовжували відпочивати на літній площадці. Між ОСОБА_4. іОСОБА_1 виникла словесна сварка, після чого ОСОБА_1 підійшла до потерпілого та завдала йому удар якимось предметом у груди. Від удару ОСОБА_4 на місці помер. Також свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показували, що ОСОБА_1 добровільно приєдналась до їх товариства, відпочивала з ними, непристойних жестів до неї ОСОБА_4 не робив і не бив.

Свідок ОСОБА_7в суді показала, що ОСОБА_4 назвав ОСОБА_1. наркоманкою. У відповідь на це, ОСОБА_1, висловившись нецензурно, підійшла до нього та вдарила потерпілого. ОСОБА_4 впав на стіл головою, а коли його підняли, то на грудях побачила кров.

При проведенні очних ставок зОСОБА_1 свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7підтвердили свої показання про те, що ОСОБА_4 не бив ОСОБА_1. і сварки між ними не було.

Свідок ОСОБА_8показав, що знаходився у барі "Калина" та бачив відпочиваючих там ОСОБА_4., ОСОБА_1. та інших. При цьому свідок ОСОБА_8зазначив, що ОСОБА_4 до ОСОБА_1. агресії не проявляв.

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4. настала від гострої крововтрати, обмовленої проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітки зліва з ушкодженням дуги аорти. Вказане ушкодження могло утворитись при обставинах, на які вказували ОСОБА_5 і ОСОБА_7, і його виникнення за обставин, на які вказувала ОСОБА_1, є малоймовірним (т. 1 а.с. 185-186).

За даними акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 є осудною, в момент вчинення інкримінованого їй діяння у тимчасово-хворобливому стані, який позбавляв би її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними, або в стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання) вона не знаходилась (т. 1 а.с. 168-175).

Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 умисно завдала ОСОБА_4 удар ножем у груди, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх діянь у виді смерті та бажаючи їх настання, і таким чином досягла своєї злочинної мети.

Розглядаючи справу за апеляціями ОСОБА_1. та її захисника, суд апеляційної інстанції перевіряв викладені в них доводи, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги засудженої, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним та обгрунтованим.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Дії ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, яка характеризувалась за місцем проживання задовільно, має на утриманні неповнолітню дитину, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене та конкретні обставини справи, слід визнати призначене ОСОБА_1. покарання необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Отже, підстав для пом'якшення засудженій покарання, про що міститься прохання в касаційній скарзі, не вбачається.

Доводи в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1. про порушення права на захист є необґрунтованими.

З моменту затримання ОСОБА_1. роз'яснювались їй процесуальні права, в тому числі й право мати захисника. Цим правом вона відмовилась скористатись і заявила про здійснення захисту самостійно (т. 1, а.с. 37-39). За клопотанням ОСОБА_1. був призначений захисник ОСОБА_11., який здійснював захист прав і законних інтересів на досудовому слідстві та в суді. Крім того, в суді було допущено до участі в справі як захисника ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10

Матеріалами справи не підтверджуються також доводи засудженої ОСОБА_1. про позбавлення права давати показання в суді.

З протоколу судового засідання вбачається, що суд роз'яснив їй процесуальні права. Від дачі показань ОСОБА_1 відмовилась, зазначивши про невизнання нею вини в повному обсязі (т. 2 а.с. 42 зв.).

З огляду на неодноразове порушенняОСОБА_1 порядку судового засідання, суд з дотриманням вимог ст. 272 КПК України прийняв рішення про видалення ОСОБА_1. з залу засідання до закінчення судового слідства. У судових дебатах і з останнім словом ОСОБА_1 виступала.

Інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1відмовити.