Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2. на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2008 року.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2007 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Сарата Одеської області,

громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3. на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1 881 грн. 85 коп., 3 250 грн. за надання юридичної допомоги та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_3. було визнано винним та засуджено за те, що він 28 травня 2002 року приблизно о 14 годині, перебуваючи на робочому місці у своєму службовому кабінеті у приміщенні "Запоріжспецсельгоспремонт", розташованого у с. Новоолександрівка Запорізького району Запорізької області, де він працював директором, вчинив сварку з ОСОБА_1.

Так, ОСОБА_1, не погоджуючись із ціною замовленого ним напередодні дерев'яного піддону для душу, почав обурюватися у грубій формі, виражаючись при цьому брутальною лайкою, та висловлювати на адресу ОСОБА_3. образи і погрози. На ґрунті виниклих через це неприязних відносин між ними виникла сварка, яка переросла у бійку, у ході якої ОСОБА_3 умисно завдав ОСОБА_1. удар скляною попільницею в область лівого ока, спричинивши тілесні ушкодження у виді тяжкої травми лівого ока з проникаючим корнеосклеральним пораненням з випадінням внутрішніх оболонок і склоподібного тіла, гемофтальм лівого ока з розвитком субатрофії очного яблука, з розривом верхньої повіки з рубцевою деформацією повіки, рани м'яких тканин, що оточують ліву очну яму з наступним видаленням очного яблука, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою стійку втрату працездатності більш, ніж на 1/3 і непоправне знівечення обличчя.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2008 року цей вирок скасовано, а справу провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3. складу злочину. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3. про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено. Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - скасовано.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з допущеними апеляційним судом істотними порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому прокурор посилається на те, що апеляційний суд у своїй постанові про попередній розгляд справи, на порушення вимог ст. 358 КПК України, приймаючи рішення про необхідність проведення судового слідства, не зазначив його обсягу, а також не зазначив, які конкретні дії повинен вчинити апеляційний суд при проведенні судового слідства. Стверджує, що апеляційний суд дав доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, не досліджуючи безпосередньо ці докази під час апеляційного розгляду справи. Вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність у діях ОСОБА_3. складу злочину з посиланням на те, що він перебував у стані необхідної оборони, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

У касаційних скаргах потерпілий та його представник містяться аналогічні доводи та прохання. Крім того вказують на те, що висновки первинних судово-медичних експертиз були в подальшому уточнені та доповнені іншими висновками комісійних і комплексних експертиз, проте апеляційний суд не звернув на них уваги. Стверджують, що викладені в ухвалі апеляційного суду висновки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційні скарги та подання і вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, думку захисника ОСОБА_4., який заперечував проти задоволення касаційних скарг та подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж тe, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Цих рекомендацій апеляційним судом не враховано при розгляді справи щодо ОСОБА_3. та прийнятті рішення про скасування вироку й закриття справи за відсутністю складу злочину.

Так, висновок суду щодо винуватості ОСОБА_3. у заподіянні ОСОБА_1. умисного тяжкого тілесного ушкодження у вироку обґрунтовано показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11., судово-медичного експерта Білічака В.О., даними, що містяться у висновках чисельних судово-медичних експертиз та іншими доказами.

Що стосується показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13. та ОСОБА_14, то, провівши під час розгляду справи в суді огляд місця події та зіставивши отримані дані з показаннями зазначених свідків, суд дійшов висновку, що ці показання є суперечливими та спростовуються іншими доказами по справі.

Апеляційний суд, всупереч вимог ст. 358 КПК України, не визначивши обсягу судового слідства, не викликаючи до судового засідання жодного свідка, обмежившись тільки вибірковим оголошенням показань свідків, які вони давали під час досудового слідства та в суді, висновків судово-медичних експертиз та деяких матеріалів справи, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_3. по оголошеним матеріалам, інакше оцінив докази, зазначаючи, зокрема, що показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13. та ОСОБА_14. підтверджують факт нападу на ОСОБА_3. з боку потерпілого ОСОБА_1, й визнав, що ОСОБА_3, завдаючи ОСОБА_1. удар скляною попільницею, діяв правомірно з метою свого захисту від неправомірних дій ОСОБА_1, а тому у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, як видно з вироку, показання свідків ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17. судом першої інстанції не аналізувалися, однак, у тому числі, й цими доказами апеляційним судом обґрунтовано висновок про знаходження ОСОБА_3. у стані необхідної оборони.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог кримінально-процесуального закону, безпосередньо не дослідивши докази, дав їм іншу, ніж суд першої інстанції, оцінку, а також послався на ті докази, які судом першої інстанції не оцінювалися, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого рішення.

У зв'язку з наведеним ухвала суду підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд, провівши судове слідство, має ретельно перевірити зібрані по справі докази в їх сукупності, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку й прийняти належне рішення згідно з вимогами закону.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2008 року щодо ОСОБА_3 с к а с у в а т и, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі.