Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

і

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджені кожний:

- за ч. 2 ст. 121 КК України на дев'ять років позбавлення волі;

- за п.п. 1, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі кожному.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 486 грн. 77 коп. судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області за проведення експертиз.

Доля речових доказів судом вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за злочини, які вони згідно з вироком суду вчинили за наступних обставин.

11 березня 2008 року ОСОБА_2 з ОСОБА_1, починаючи з 11 години 30 хвилин у прибудові до складу, яка була пристосована під житло, розташованій на АДРЕСА_1, в компанії з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вживали алкогольні напої. Приблизно о 20-ій годині між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_4 - з іншою, через незначний привід виникла сварка, яка перейшла в бійку. В процесі бійки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень нанесли йому з достатньою силою удари руками і ногами в область голови і тулубу, внаслідок чого ОСОБА_4 впав і опору не чинив.

ОСОБА_3, намагаючись припинити побиття ОСОБА_4, висловив на адресу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 погрозу, що про їх протиправні дії повідомити у міліцію. Після цього вони накинулись на ОСОБА_3 і побили його, завдавши ударів руками і ногами в область тулубу, внаслідок чого потерпілий впав і опору не чинив.

Використовуючи свою фізичну перевагу над потерпілими, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, діючи умисно, спільно і погоджено, кожен з метою заподіяння ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, завдали з великою силою кожному з них удари ногами в голову, шию і грудну клітину, спричиняючи їм гострий фізичний біль.

У такий спосіб, що мав характер мучення, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заподіяли потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме: множинні переломи ребер, переломи ріжків під'язикових кісток та інші, а ОСОБА_3 - ще й перелом грудини.

Побоюючись бути викритими в заподіянні потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, з метою приховання цього злочину за пропозицією ОСОБА_1 засуджені вирішили ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вбити.

Реалізуючи умисел на вбивство двох осіб, ОСОБА_1 взяв зі столу кухонного ножа і дав його ОСОБА_2, який завдав ним п'ятнадцять ударів у шию та один удар у грудну клітину ОСОБА_4, а також два удари в шию ОСОБА_3

Позбавивши у такий спосіб життя потерпілих, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 їх трупи вкинули в річку Турунчук і з місця події зникли.

На вирок подані касаційні скарги, в яких:

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Як видно зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї, він не погоджується з вироком, оскільки вважає, що судове слідство проведено однобічно і неповно, внаслідок чого висновки суду про його винність у злочинах не відповідають фактичним обставинам справи;

- засуджений ОСОБА_2 також просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування. Своє прохання, як видно зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї, вмотивовує також однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду про його винність фактичним обставинам справи. Зокрема вважає, що як органом досудового слідства, так і судом не досліджений належним чином психічний стан його здоров'я під час вчинених ним інкримінованих цим вироком злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, а касаційні скарги - безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у злочині, за які їх засуджено, грунтуються на наведених у вироку доказах.

Доводи касаційних скарг засуджених про те, що досудове і судове слідство у справі проведено однобічно, неповно і не об'єктивно, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що могло вплинути на вирішення питання про їх винуватість, на матеріалах справи не грунтуються і спростовуються наступними доказами.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повністю визнавали себе винними і з приводу пред'явленого їм обвинувачення давали показання, в яких докладно розповідали про обставини побиття ними спочатку ОСОБА_4, а потім ОСОБА_3 При цьому зміст їх показань зводився до того, що бійку розпочав ОСОБА_1, який почав бити ОСОБА_4 за те, що той відмовився налити йому горілки. До бійки приєднався ОСОБА_2 і вони вже вдвох продовжили побиття потерпілого, завдаючи йому ударів ногами і руками в різні ділянки тіла. На вимогу ОСОБА_3 припинити бійку і на його погрозу про побиття ОСОБА_4 повідомили в міліцію, вони побили і його, нанісши удари руками і ногами. Вже після того, як потерпілі лежали на підлозі і будь-якого опору не чинили, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 добити їх і трупи вкинути в річку. З такою пропозицією ОСОБА_2 погодився і ножем, якого дав йому ОСОБА_1, наніс ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по декілька ударів у шию, від чого вони померли. Віднісши трупи потерпілих до річки, вони вкинули їх у воду.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 показання про скоєння ними вбивства потерпілих підтвердили на відтворенні обстановки і обставин події. Дослідження даних протоколів цієї слідчої дії та їх аналіз дали суду підстави для висновку, що засуджені без будь-якого примусу з боку працівників міліції за участю захисників на місці скоєння злочинів розповіли в подробицях, які були відомі тільки їм, про обставини побиття ними ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та продемонстрували механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, який, за висновками додаткових судово-медичних і медико-криміналістичних експертиз, узгоджується з даними висновків судово-медичних експертиз трупів потерпілих у частині локалізації тілесних ушкоджень та способу їх заподіяння (т. 1, а.с. 89-101, 102-113, 198-204, 211-215; т. 2, а.с. 86-88, 94-96).

Показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про місце скоєння ними злочинів підтверджуються даними, що містяться в протоколах оглядів місця події, відповідно до яких у прибудові до складу, в приміщенні якої згідно з показами засуджених відбувалось побиття ними потерпілих, були виявлені численні сліди рідини бурого кольору, схожої на кров, а на водному плесі річки Турунчук - трупи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті (т. 1, а.с. 3-24).

Згідно з даними судово-медичної (імунологічної) експертизи виявлена в прибудові та на предметах побуту кров за своїми біологічними ознаками співпадає з кров'ю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 32-42).

Причетність ОСОБА_1 до злочинів щодо потерпілих підтверджується даними названої вище експертизи про виявлення на його черевиках крові, яка могла належати потерпілому ОСОБА_4, а ОСОБА_2 - даними судово-медичної (цитологічної) експертизи про виявлення в його піднігтьовому вмісті клітин епітелію, походження якого від ОСОБА_3 не виключається (т. 1, а.с. 248-258).

Як видно із даних висновків судово-медичних експертиз смерть потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 настала від гострої зовнішньої крововтрати, зумовленої травмами сонної артерії та яремної вени кожного (т. 1, а.с. 134-137, 153-167).

Цими ж експертизами на трупах ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були виявлені численні двосторонні переломи ребер, ріжків під'язичних кісток, а в останнього - ще й перелом грудини.

Дослідивши наведені вище докази в їх сукупності, суд на підставі їх аналізу дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в умисному вбивстві ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Проте, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд при кваліфікації дій засуджених припустився помилки.

Як видно із матеріалів справи, побиття потерпілих засудженими здійснювалось практично без перериву в часі і до нанесення ОСОБА_2 ножових поранень, їм вже були заподіяні тілесні ушкодження, несумісні з життям (т. 2, а.с. 86-88, 94-96).

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з самого початку діяли з умислом на убивство ОСОБА_4 та ОСОБА_3, і з огляду на те, що злочини вони скоїли за попередньою змовою групою осіб, їх дії необхідно кваліфікувати лише за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, виключивши з вироку кваліфікацію засуджених за ч. 2 ст. 121 КК України як зайву, та кваліфікацію за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України як таку, що не знайшла свого підтвердження.

Підлягає зміні також вирок у частині призначення покарання засудженим, оскільки при його призначенні судом допущені помилки, які полягають у наступному.

Так, засуджуючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до покарання у виді довічного позбавлення волі, суд у вироку належних і достатніх мотивів прийняття такого рішення не навів, указавши натомість, що враховує підвищену суспільну небезпечність скоєних злочинів, хоча вони вчинили злочини, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, а також послався на обставини, що пом'якшують покарання, а саме: визнання засудженими вини, сприяння розкриттю злочинів, вік ОСОБА_1, що при обраному судом виді покарання є нелогічним.

Враховуючи вищенаведене, призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України підлягає пом'якшенню.

Неправильно суд вирішив питання і про відшкодування судових витрат, стягнувши їх із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як видно зі змісту вироку, в солідарному, а не в дольовому, як того вимагає ч. 2 ст. 93 КПК України, порядку.

Відповідно до даних висновків амбулаторних судово-психіатричних експертиз як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, ні в минулому, в т.ч. і в період скоєння інкримінованих їм діянь, ні в теперішній час будь-яким хронічним психічним захворюванням, іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждали і не страждають (т. 2, а.с. 64-70, 86-88).

Врахувавши наведені вище дані висновків судово-психіатричних експертиз та зіставивши їх з даними про особи засуджених, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час вчинення убивства потерпілих усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними, тобто за вчинені злочини є осудними.

З огляду на це, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 щодо неналежного дослідження психічного стану його здоров'я на матеріалах справи не грунтуються, а тому є безпідставними.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегія суддів при перевірці справи касаційним судом не встановила.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити:

- виключити із вироку кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України як зайву;

- виключити із вироку кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України як таку, що не знайшла свого підтвердження.

Пом'якшити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання і вважати їх засудженими за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі кожного.

Стягнення судових витрат із засуджених проводити в дольовому, а не в солідарному, як це постановив суд першої інстанції, порядку.

У решті вирок залишити без зміни.