Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії судів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Кіровоград, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 302 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 303 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 303 КК України (в редакції 2006 року) на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня 2008 року вирок змінено - застосовано ст. 75 КК України і ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він із жовтня 2004 року до 10 квітня 2006 року вчинив звідництво для розпусти щодо надання сексуальних послуг з метою наживи. При його звідництві сексуальні послуги надавалися: в жовтні 2004 року ОСОБА_4, у червні 2005 року ОСОБА_5, у вересні і грудні того ж року ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у січні 2006 року ОСОБА_8 і ОСОБА_3, яким він підшукував клієнтів у готелях, саунах, інших місцях відпочинку шляхом розповсюдження номерів своїх мобільних телефонів і спеціально виготовлених візитних карток.

У вищевказаний період ОСОБА_1 систематично приймав за номерами своїх мобільних телефонів замовлення від клієнтів на надання їм платних сексуальних послуг, домовлявся про їх оплату, після чого на власному автомобілі відвозив жінок до вказаного клієнтами місця здійснення розпусних дій - у приватні квартири, готелі, сауни та інші місця розваг і відпочинку в м. Кіровоград, сам або через жінок, які надавали сексуальні послуги, отримував встановлену ним оплату за такі послуги, частину якої віддавав ним, а решту привласнював за звідництво.

10 лютого 2006 року ОСОБА_1 з наміром використовувати сауну як місце розпусти з метою наживи уклав із ОСОБА_9 договір оренди сауни, що розташована на території її домоволодіння АДРЕСА_1. Створивши у такий спосіб місце розпусти, ОСОБА_1 в подальшому утримував його і використовував як приміщення для надання оплатних сексуальних послуг ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_3 при його звідництві і сутенерстві.

Крім того, в період із 11 лютого до середини березня 2006 року ОСОБА_1 за аналогічних обставин продовжував забезпечувати заняття проституцією вищевказаними особами, вчиняючи своїми діями сутенерство.

Так, 5 березня 2006 року приблизно о 19-ій год. 10 хв. у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 за встановлених судом обставин вчинив забезпечення заняття ОСОБА_3 проституцією (сутенерство) і отримав після надання нею ОСОБА_10 і ОСОБА_11 сексуальних послуг 180 грн., з яких 40 грн. залишив собі, а решту віддав ОСОБА_3

Також ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період з 11 лютого до квітня 2006 року до ОСОБА_8 і ОСОБА_3 декілька разів застосовував насильство, висловлював погрози застосувати насильство та шляхом шантажу примушував їх займатись проституцією, коли вони відмовились надавати сексуальні послуги.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не взявши до уваги тяжкість вчинених ним злочинів.

При цьому прокурор звертає увагу на те, що ухвалою Верховного Суду України від 15 січня 2008 року дану справу вже було повернуто на новий апеляційний розгляд із зазначенням того, що призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які просили ухвалу апеляційного суду залишити без змін, думку прокурора про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не виконав.

Апеляційний суд змінив вирок Кіровського районного суду М.Кіровоград від 26 грудня 2006 року - застосував ст. 75 КК України і звільнив ОСОБА_1 від реального відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком і з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому судом не враховано, що Верховний Суд України, переглядаючи справу в касаційному порядку, ухвалою від 15 січня 2008 року вже скасовував ухвалу апеляційного суду і направляв справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з тим, що апеляційний суд, застосовуючи ст. 75 КК України, належним чином не врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів.

Таким чином, під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. 399 КПК України не виконав указівки касаційного суду та повторно безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. При цьому апеляційний суд формально послався на обставини, якими обумовлюється міра покарання, але фактично їх не врахував, зокрема і ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 створив і протягом тривалого часу утримував місце розпусти, вчинив звідництво для розпусти з метою наживи, примушував займатися проституцією шляхом застосування насильства, погрози його застосування і шантажу, займався сутенерством, і такі його дії були припиненні працівниками міліції.

До того, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 щиро розкаюється і добровільно відшкодував шкоду потерпілим є безпідставним. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 протягом досудового слідства і в суді першої інстанції винним себе не визнавав і не розкаявся, моральну шкоду потерпілим до постановлення вироку щодо нього не відшкодував.

Посилання апеляційного суду на змінену апеляцію засудженого є незаконним, оскільки в матеріалах справи не міститься змін до апеляції засудженого ОСОБА_1, в яких він нібито визнає свою вину, щиро розкаюється, добровільно відшкодував шкоду потерпілим і просить застосувати ст. 75 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Крім того, з описово-мотивувальної частини ухвали видно, що апеляційний суд уточнював мотивувальну частину вироку в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 Проте в резолютивній частині ухвали рішення з цього приводу не викладено.

У відповідності зі ст. 395 КПК України колегія суддів вважає, що визначення розміру моральної шкоди в розмірі 300 грн. викликає сумніву щодо його правильності, оскільки потерпілою ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов на суму 10000 грн. (а. с. 242), і в судовому засіданні вона підтримала його в такому ж розмірі (а. с. 525). Проте суд у вироку, зменшуючи суму позову, не навів жодних доводів прийняття ним такого рішення і не мотивував його, а апеляційний суд залишив це без відповідного реагування.

На підставі викладеного ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок його м'якості, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.