Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 26 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена:

- за ч. 2 ст. 191 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-грошовими цінностями, строком на два роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-грошовими цінностями, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-грошовими цінностями, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку.

Постановлено стягнути з депозитного рахунку каси Мостиського РВ ГУ МВС України у Львівській області на користь: ОСОБА_2 - 450 грн.; ОСОБА_3 - 218 грн. 91 коп. і ОСОБА_4 - 383 грн. 66 коп.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона в жовтні 2007 року, перебуваючи відповідно до укладеного договору від 17.09.2007 року між нею та окружною виборчою комісією територіального виборчого округу № 120 в м. Самбір Львівської області на посаді голови Годинівської дільничної виборчої комісії № 115 по проведенню 30.09.2007 року позачергових виборів народних депутатів до Верховної Ради України та будучи наділеною функціями представника влади, умисно з корисливих мотивів шляхом зловживання своїм службовим становищем, отримавши в бухгалтерії окружної виборчої комісії № 120 в м. Самборі грошові кошти та платіжні відомості на видачу заробітної плати членам та працівникам очолюваної нею дільничної комісії, частину з них привласнила, а саме:

- по платіжній відомості № 508 за вересень 2007 року при видачі заробітної плати ОСОБА_4 не видала їй 194,66 грн.;

- по платіжній відомості № 1124 за жовтень 2007 року при видачі заробітної плати ОСОБА_2 із суми 957,35 грн. не додала їй 450 грн., які привласнила;

- по платіжній відомості № 1123 за жовтень 2007 року при видачі заробітної плати не видала: ОСОБА_4 - 219,01 грн.; ОСОБА_3 - 218,91 грн.

Після закінчення виборів ОСОБА_1 віддала ОСОБА_4 лише 30 грн. за приготування обідів. Всього діями ОСОБА_1 було заподіяно ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1052,58 грн.

Крім того, ОСОБА_1, будучи службовою особою та обіймаючи посаду голови Годинівської дільничної виборчої комісії № 115, під час укладення договору з окружною виборчою комісією територіального виборчого округу № 120 в м. Самбір Львівської області від 17.09.2007 року, таємно від ОСОБА_4 власноручно заповнила вказаний договір і проставила замість неї підписи про те, що ОСОБА_4 прийнята на посаду прибиральниці з місячною оплатою праці.

Вона ж з метою привласнення грошових коштів і для подання звітності в окружну виборчу комісію в жовтні 2007 року вносила завідомо неправдиві відомості, а саме:

- у платіжній відомості № 508 за вересень 2007 року про видачу заробітної плати працівникам не видала 194,66 грн. ОСОБА_4 і в графі про одержання підробила замість неї підпис;

- у платіжній відомості № 1123 за жовтень 2007 року про видачу заробітної плати ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не видала їм зазначених у відомості сум відповідно 219,01 грн. і 218,91 грн. і в графах про одержання підробила їх підписи, спричинивши їм майнову шкоду на загальну суму 632,58 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, призначити їй за ст. 366 ч. 1 КК України покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-грошовими цінностями, строком на один рік шість місяців, та остаточне покарання визначити таким, яке їй призначено місцевим судом. Зазначає, що суд порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, призначивши ОСОБА_1, яка є особою пенсійного віку, покарання у виді обмеження волі, яке до неї не могло бути застосоване. Вказує на неправильне призначення ОСОБА_1 за правилами ст. 70 КК України остаточного покарання, зазначаючи, що однакові за розміром додаткові покарання поглиненню не підлягали.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, підтверджується дослідженими судом доказами і в касаційному поданні прокурором не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи касаційного подання прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у виді обмеження волі є обгрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент вчинення злочинів та постановлення вироку досягла пенсійного віку. До осіб даної категорії покарання у виді обмеження волі згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 КК України не застосовується.

Оскільки штраф є більш м'яким видом покаранням, ніж обмеження волі, яке альтернативно передбачено санкцією ч. 1 ст. 366 КК України як основний вид покарання, та зважаючи на призначення засудженій остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів вважає необхідним вирок щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити основне покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, призначивши їй покарання у виді штрафу.

Крім того, суд призначив ОСОБА_1 за окремі злочини однакові за розміром додаткові покарання, але застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, чим порушив правила ст. 70 КК України.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 366 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може призначатись лише при призначенні основного покарання у виді обмеження волі.

З огляду на внесення касаційним судом у вирок наведених вище змін, відпала необхідність зменшення строку додаткового покарання у видіпозбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-грошовими цінностями, призначеного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України, про що йшлося в касаційному поданні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Вирок Мостиського районного суду Львівської області від 26 лютого 2008 року щодо ОСОБА_4 змінити, пом'якшити покарання за ч. 1 ст. 366 КК України та вважати її засудженою за цією статтею до покарання у виді штрафу в розмірі 680 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-грошовими цінностями, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку.