Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що неодноразово

судився, в тому числі 07.02.2003 р. за ст. 296 ч. 3 КК

України на 4 роки позбавлення волі, 14.12.2006 р.

був звільнений за відбуттям строку покарання,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також у дохід держави 188 грн. 31 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 07 лютого 2007 року приблизно о 20-ій год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у будинку АДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин умисно вбив ОСОБА_3, завдавши йому не менш семи ударів дерев'яним табуретом у голову та шию.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Стверджує, що умисне вбивство потерпілого не вчиняв. Вказує на однобічність і неповноту досудового слідства та судового розгляду. Посилається на порушення права на захист.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 грунтується на доказах, які всебічно та повно досліджені судом.

Так, допитаний на досудовому слідстві як підозрюваний ОСОБА_1 показував, що з ОСОБА_2 та іншими особами вживав спиртні напої в будинку потерпілого. Згодом між ним і ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої вдарив потерпілого двічі табуретом у голову та шию.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1 у присутності понятих, експерта на місці розповів і показав, що вдарив ОСОБА_3 двічі табуретом у голову та шию, а потім завдав йому ще не менш п'яти ударів у ті ж ділянки тіла ніжкою від табурета.

За даними висновків судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_3 настала від шоку, що розвинувся на фоні гострої кровотечі, як наслідок закритої тупої травми шиї з пошкодженням лівої загальної сонної артерії. Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути від не менш ніж семи травматичних дій тупих твердих предметів за обставин, на які вказував ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин події.

Наведені показання ОСОБА_1 суд обгрунтовано визнав достовірними і поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши зібрані в справі докази, суд правильно встановив, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого, про що свідчить кількість і сила нанесених ним ударів, яких було не менш семи, у життєво важливі органи - голову та шию.

Отже, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 є обгрунтованим.

Розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, апеляційний суд перевірив викладені в ній доводи, що є аналогічними доводам його касаційної скарги, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним і обгрунтованим.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також обставину, що обтяжує покарання.

Із матеріалів справи видно, що на досудовому слідстві з моменту затримання ОСОБА_1 йому роз'яснювались його процесуальні права, в тому числі і право мати захисника, але скористатись цим правом він відмовився, що підтверджується його записом у відповідних процесуальних документах (а.с. 30-32, 38, 42, 104).

У суді за клопотанням ОСОБА_1 йому був призначений захисник. У подальшому ОСОБА_1 відмовився від захисника і його відмова була прийнята в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.

За таких обставин доводи засудженого ОСОБА_1 про порушення права на захист є необґрунтованими.

Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про позбавлення його права на виступ у судових дебатах і з останнім словом є безпідставними з огляду на те, що судом з дотриманням вимог ст. 272 КПК України було прийнято рішення про його видалення з залу засідання. Судове засідання зі стадії дослідження матеріалів справи було продовжено без його участі, а вирок проголошувався в присутності ОСОБА_1

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про його виклик для дачі пояснень у суді касаційної інстанції, то за змістом ст. 391 КПК України участі засудженого, який утримується під вартою, в судове засідання касаційного суду при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України, діюче кримінально-процесуальне законодавство не передбачає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.