Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 18 грудня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Генеральної прокуратури України, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2008 року задоволено скаргу судді Брусилівського районного суду Житомирської області ОСОБА_5 та скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Галімуліна В.І. від 22 травня 2008 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, відносно нього.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2008 року постанову залишено без зміни.

Згідно постанови слідчого, під час розслідування кримінальної справи щодо голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_2 постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2007 року накладено арешт на рахунок НОМЕР_1, відкритий у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ім'я ОСОБА_3, де знаходилось більше 1 мільйона євро, які фактично належали обвинуваченому ОСОБА_2.

Разом із тим, суддя Брусилівського районного суду Житомирської області ОСОБА_5, будучи представником судової влади та службовою особою, достовірно знаючи про вищевказану постанову, під час розгляду цивільної справи за позовом Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до фермерського господарства ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", 14 грудня 2007 року виніс ухвалу про визнання мирової угоди між Житомирською обласною дирекцією ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фермерським господарством ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо стягнення з депозитного рахунку НОМЕР_1 на користь банку грошових коштів на суму 4 822 347,44 грн., що й було проведено банком на виконання зазначеної ухвали.

Тим самим суддя ОСОБА_5 умисно порушив судове рішення, постановлене суддею Печерського районного суду м. Києва 21 вересня 2007 року щодо арешту коштів на депозитному рахунку НОМЕР_1 та вийшов за межі своїх повноважень, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , цивільним, цивільно-процесуальним кодексами та іншими нормативними актами. Внаслідок вчинених суддею ОСОБА_5 умисних дій заподіяно істотну шкоду державним інтересам, що полягає у підриві авторитету та престижу органів судової влади України.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що справу було порушено з дотриманням вимог ст. 94 КПК України при наявності достатніх підстав та приводів, проте судовими інстанціями постанову про порушення кримінальної справи незаконно скасовано. Зазначає, що у справі порушено правила підсудності, оскільки зазначена справа підсудна Печерському районному суду м. Києва.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала доводи касаційного подання, пояснення ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_1, які вважали судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зазначені судові рішення, на думку колегії суддів, є недостатньо мотивованими та поспішними.

Відповідно до вимог ст. - 236-8 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення цієї постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи.

Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення кримінальної справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений до цього порядок (ст. 98 КПК України).

Проте, як видно з постанови, суд, розглядаючи скаргу ОСОБА_5, всупереч вищенаведеним нормам кримінально-процесуального закону вдався до оцінки доказів, які були зібрані уповноваженими особами, та фактично дійшов до висновку про відсутність у діях заявника складу злочину, що є неприпустимим.

Крім того, судом першої інстанції порушено правила підсудності. Зокрема, кримінальна справа порушена слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України. Цей орган має юридичну адресу: м. Київ, вул. Резницька, 13/15, що знаходиться у Печерському районі м. Києва. Тому місцерозташуванням посадової особи, що винесла постанову про порушення кримінальної справи вважається Печерський район м. Києва, й зазначена справа підсудна Печерському районному суду м. Києва.

Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив.

Тому рішення судових інстанцій є необґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа-направленню на новий судовий розгляд, під час якого має бути враховано наведене у даній ухвалі, перевірені доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, і в залежності від установленого повинно бути прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.